Як українську Гораївку в Австрії увічнили

Гораївка - село, яких в Україні тисячі. Але для фотографа Анатолія Бабійчука воно має свій образ, котрий він закарбував на світлинах. Роботи Бабійчука привернули увагу австрійського видавництва Fotohof edition, що й видало фотокнигу Horaivka. "Він зробив портрет Гораївки, показав сільські життєві реалії України. Він робить добротну сучасну фотографію", - сказали DW у видавництві про Бабійчука.

Родзинка фотокниги Бабійчука - портрети мешканців Гораївки та оповідь їхніх життєвих історій. Знімаючи Володимира Чорпіту (на фото), фотограф дізнався, що в молоді роки різноробочий у гораївському радгоспі був учасником місцевого гурту і грав на барабані. До речі, сам автор тільки віднедавна позиціонує себе як митець. За освітою 42-річний Бабійчук - економіст і 10 років працював програмістом.

Людмила Бонгар (на фото) взагалі усе життя працювала швачкою на фабриці. А от у 2009 році змінила фах і відкрила у Гораївці магазин-бар. Бабійчук каже, що фотографіями з Гораївки, що розташована на Хмельниччині у центрально-західній Україні, ніби розповідає історію усіх українських сіл та їхніх мешканців.

Бабійчук (на фото праворуч) пригадує, що деяких гораївчан треба було вмовляти на фото: "Сідав коло них і казав - дивіться, фотографуватись зовсім не страшно". Анатолій Бабійчук, який зробив чимало фотопортретів, визнає, що свого власного у його колекції не має. Тож себе у фотоальбомі "Гораївка" він презентував поміж своїх героїв.

Бабійчук уже 20 років мешкає у Відні. З Гораївки ж родом його дружина і у селі фотограф проводить по кілька тижнів щороку. "Я брав камеру і штатив та йшов у село. На прикладі Гораївки вивчав минуле і теперішнє цього краю", - розповідає митець. Дитсадочок "Росинка" колись відвідували десятки дітей. Нині у ньому одна-єдина різновікова група, у якій лише 16 діток. Дмитро (на фото) - один з них.

Уроджений гораївчанин Борис Баблюк (на фото) тільки в армії служив за межами села. Нині працює рятувальником на пожежно-рятувальному пості. А мотоцикл у Гораївці - транспортний засіб на всі випадки у житті: і дівчину покатати, і дрова на двір підвезти.

Таїсія Василишина (л) приїхала до Гораївки вимушено - її рідне село за 10 км від Гораївки затопили заради будівництва на початку 1970-тих гідроелектростанції на Дністрі. Разом з Ольгою Крижанівською (п) працювала різноробочою у місцевому радгоспі. Зараз пенсіонерки заготовляють овочі для українських військових у зоні АТО.

Подружжя Крупіцьких з Кам'янець-Подільського купило у Гораївці хату і використовує її як дачу. Зоя - колишня волейболістка і гандболістка. Її чоловік Валерій працював до пенсії енергетиком на тютюновій фабриці. Фотограф каже, що зазвичай у портретах звертають увагу на колір очей чи волосся. "Мені ж хочеться показати людину ще глибше і взнати про неї ще більше", - пояснив Бабійчук DW.

Олександр Никуляк (л) пам'ятає часи, коли за навчання у старших класах щороку треба було платити 150 карбованців - вартість однієї корови. Навчанню завадила Друга світова, під час якої 15-річного хлопця вивезли на примусові роботи до Німеччини. Після повернення одружився. З дружиною разом прожив 60 років. Їхній син Федір (п) створив фубольну команду "Дністер" у Старій Ушиці.