Як у Європі арештовують майно іноземних держав

У середу, 17 червня, колишні акціонери ЮКОСу почали відчуження російського майна за кордоном в якості компенсації, яка належить їм за рішенням Гаазького суду, обсягом 50 мільярдів доларів. Російські активи вже заарештовані в Бельгії та Франції. Це один з небагатьох випадків, коли вимога позивача про арешт майна виявилася успішною. Про це в інтерв’ю DW розповів доцент кафедри міжнародного права на юридичному факультеті Оксфордського університету Антоніос Цанакопулос і пояснив, чому.

DW: Як виглядає процедура арешту майна, що належить іноземній державі?

Антоніос Цанакопулос: Цей процес фактично нічим не відрізняється від виконання рішення будь-якого місцевого суду щодо конфіскації власності. Тобто, якщо ваш боржник не погасив борги, ви домагаєтесь арешту його майна, продаєте його та одержуєте гроші.

У випадку з державним майном процедура виглядає точнісінько так само. Позивач має постанову арбітражного суду, яку він направить в національний суд тої країни, де знаходиться майно, що підлягає арешту. Якщо активи перебувають, наприклад, у Франції, ви подаєте постанову до французького суду, який має її визнати і виконати. Виконання рішення означає, що контроль над активами переходить до влади тої країни, де вони знаходяться. Згодом їх можуть продати, приміром, на аукціоні.

Але в даному разі справа ускладнюється тим, що йдеться про державне майно, що має імунітет від арешту. Такий самий імунітет поширюється і на майно компаній, які належать до державних структур.

На які активи поширюється імунітет?

Він поширюється на велику кількість активів. Приміром, арешт не може поширюватися на будь-яке дипломатичне майно. Крім того, якщо ви намагаєтесь домогтися арешту активів компанії, яка є державною структурою, ви маєте довести, що власність так чи інакше належить цій компанії. Для позивача це додаткова перепона.

Імунітету не мають активи, які використовуються виключно для комерційних цілей. Це може бути що завгодно: від будівлі та банківського рахунку до літака. Таке майно підлягає арешту. Якщо у іноземної держави чи компанії є рахунки в банку, які підлягають арешту, банк має заморозити ці рахунки. Літак у разі арешту затримають в аеропорту, будівля перейде під контроль влади, а організація, що в ній розмістилася, має звільнити її.

Як часто спроби заарештувати майно іноземної держави в Європі виявлялись успішними?

Дуже рідко. Більша частина майна, що перебуває в державній власності, має імунітет. Власне, чіпати її заборонено. Знайти державну власність, яка не має імунітету, вкрай складно. Крім того, вкрай непросто переконати суд у тому, що той чи інший актив не має такого імунітету. Такі випадки у судовій практиці були. Але випадків, коли позивач намагався домогтися арешту майна і йому це не вдалося, значно більше.

Чи може влада країни, на майно якої наклали арешт, оскаржити це рішення?

Якщо арешт усе ж таки наклали на майно, що має імунітет, це рішення можна оскаржити у тому національному суді, який його ухвалював. А ще можна подати позов у відповідь проти країни, яка заарештувала майно, і довести, що арешт наклали на майно, що має імунітет, тобто з порушенням міжнародного права. Це можна зробити на дипломатичному рівні або через суд. Але якщо заарештоване майно не має імунітету, шансів на зняття арешту немає.