Ukraine Calling: "Лікнеп" про Україну в Німеччині

Майдан та події, які відбулись й відбуваються після нього, спричинили підвищену увагу до України в Німеччині. Водночас з'ясувалось, що знання німців про цю східноєвропейську країну є досить обмеженими. Завдання ліквідувати таку прогалину поставив перед собою Європейський університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері й за підтримки Фонду імені Роберта Боша й Німецької асоціації україністів запустив новий німецько-український проект Ukraine Calling. Про подробиці незвичної програми, яка чимось нагадує "лікнеп" про Україну, DW розповів керівник проекту Штефан Генкель.

Deutsche Welle: Пане Генкель, як виникла ідея проводити тренінги Ukraine Calling - для німців про Україну?

Штефан Хенкель: На жаль, у Німеччині дуже погана справа зі знаннями про Україну. Особливо це стало помітно під час подій Євромайдану та війни на Донбасі: вкрай не вистачало експертів з цієї тематики з боку Німеччини. Пам'ятаєте, були серйозні публічні дискусії про те, що відбувається на Майдані? Адекватної експертної оцінки бракувало, а німецька публіка доволі чутливо реагувала на російську пропаганду. Багато публічних персон повторювали слова про фашистів на Майдані, чи інші речі у такому ж дусі. Звісно, це було неправдою. Суспільству було важко зрозуміти ідею Євромайдану, його нерідко називали недемократичним, хоча він насправді став цілком адекватним способом висловити соціальний протест. Так само велися розмови й про Крим: ситуація виявилася не такою однозначною для німецького суспільства, як я очікував. Російський погляд на речі часто сприймався не критично, без повноцінного розуміння української позиції.

Чим пояснюється подібний брак знань про Україну у Німеччині?

Україністиці зараз приділяється не дуже багато уваги у місцевих вишах, але це пов'язано, в першу чергу, із загальними структурними проблемами славістики у навчальних закладах Німеччини ще з 90-х років. Немає вищої освіти пов'язаної з Україною - політологією, культурологією, а кількість посад для науковців зі славістики було скорочено. Це замкнене коло: коли на кафедрі є лише один професор і немає можливості обирати, навчання за спеціальністю стає не дуже привабливим для студентів. Але все ж таки певний попит на Україну є, про це свідчить хоча б той факт, що на участь у нашій літній школі про Україну у Віадрині цього року слухачі надіслали 180 заявок, хоча ми можемо запропонувати лише 25 місць. Це хороший показник, попри те, що Україна вже не так часто з'являється на телебаченні та в пресі.

Але Ukraine Calling - нетиповий університетський проект з історії України…

Так, він розрахований скоріше не на конкретних людей, яким бракує знань про Україну, а на різноманітні організації, які б хотіли налагодити професійні зв'язки із партнерами в Україні, розпочати певні спільні проекти. Ми відібрали 15 із 45 слухачів, які вже мають конкретні ідеї і які довели, що їхні організації підтримують ці ідеї та планують їх розвивати.

Про які проекти йде мова? Політичні?

Учасники представляють різні сфери. Серед них, наприклад, є бізнес-організації, які займаються сільським господарством та лісництвом. Також у тренінгу Ukraine Calling братимуть участь журналісти НДО "Європейські медіаініціативи", представники німецько-польскої молодіжної організації, асистент депутатки Ребекки Гармс у Європарламенті, а також спеціалісти з конфлікт-менеджменту та посередництва під час мирних переговорів. Є й культурний проект: театр із Штутгарта, який планує не лише спільну з українцями виставу, але й цілу програму обміну персоналом, і не лише трупи.

Як проходитимуть заняття?

Проект складається з трьох фаз: перша проходить у Франкфурті-на-Одері, де відбудеться обмін знаннями та досвідом. Історик Андрій Портнов прочитає лекцію про те, як українська історія впливає на відбудову сучасної України, Ірина Солоненко з Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) - про олігархів та громадянське суспільство, професори Ларс Кірхгоф та Джулія фон Добенек із Європейського університету Віадрина проведуть семінар про перепони на шляху проведення діалогу у пострадянських суспільствах. Директорка Hromadske.tv Наталя Гуменюк розкаже про медіаландшафт в Україні.

У вересні розпочнеться друга фаза, під час якої учасники відвідають Київ та зустрінуться там із потенційними партнерами в Україні для їхніх проектів, а під час третьої фази, у листопаді, працюватимуть над втіленням проектів з українськими партнерами вже у Берліні.

Чи легко німцям співпрацювати з Україною?

Звісно, ми чуємо багато жахливих речей. Іноземці в Україні досі скаржаться на корупцію й на те, що доводиться платити для того, аби проекти "просувалися". Але, можливо, мені пощастило, бо особисто я з такими випадками не стикався. Мені завжди було легко співпрацювати з українськими колегами, адже я зазвичай маю справу не із старими структурами, а з доволі молодими, в яких відчувається зовсім інший дух. Англійська чи, навіть, німецька мова вже не є проблемою для спілкування.