Голодний світ

Юрґен Фічен, керівник правління Deutsche Bank, приїздить на міжнародний аграрний ярмарок "Зелений тиждень" до Берліна не на фуршет. Для Фічена продукти – товар, на якому можна добре заробити. Торгівля харчовою сировиною – одна зі сфер розвитку для Deutsche Bank на ринку капіталів. Торік торгівлю аграрними біржовими товарами (коммодіті) припинили, але невдовзі така торгівля з публічними інвестиційними фондами знову буде можлива без обмежень. Спекуляції не впливають на розвиток цін, каже Фічен: "Не можна повністю виключати, що певні обставини спричинять нестабільність курсу цінних паперів, але нестабільність є й за відсутності цих продуктів".

Без грошей мало врожаю

Deutsche Bank займається не лише деривативами, а й надає кредити аграріям, торговцям та виробникам сільгосппродукції з усього світу. Нещодавно було засновано спеціальний інвестиційний фонд обсягом у 101 мільйон євро, який має сприяти торгівлі та інвестиціям у сільське господарство Африки. Без доступу до капіталів, каже Фічен, неможливо розвивати сільське господарство й підвищувати якість продукції. Ухвалюючи рішення, куди вкласти гроші, інвестори "беруть до уваги ділові та раціональні критерії. Це означає, що кожен інвестор хотів би отримати відповідний прибуток".

Емоції тут недоречні, упевнений Фічен. Він говорив про це на одній із дискусій форуму "Зелений тиждень" у Берліні. У залі була присутньою Бербель Дікман, президент Welthungerhilfe – німецької організації боротьби з голодом у країнах, що розвиваються. Вона дотримується зовсім іншої думки.

Мовляв, спекуляції однозначно посилили б нестабільність цін та поглибили кризові ситуації з голодом. "Коли 850 мільйонів людей голодують, хоча в усьому світі виробляється достатньо продуктів, коли розподіл цих продуктів не спрацьовує, але інвестори не вкладають гроші на користь селян, я не можу не бути емоційною", – каже Дікман.

Новація від Nestlé

Коли купують землю, відбираючи її в селян, і експортують урожай, це не є інвестиціями в сільське господарство, вважає Дікман. Вона з симпатією сприймає проект харчового концерну Nestlé. Підприємство отримує сиру каву від близько 680 тисяч селян із усього світу. Упродовж наступних десяти років концерн прагне збільшити оборот кави удвічі, а для цього треба інвестувати 500 мільйонів доларів США, щоб підвищити продуктивність малих виробників. Комбінація інтересів підприємства та малих виробників – ключ до розв'язання проблеми, вважає Петер Брабек-Летмате, президент ради керівників Nestlé.

"Ми надаємо селянам із Африки, Китаю, В'єтнаму та Південної Америки 220 мільйонів маленьких рослин... Ми показуємо їм, як можна більше виробляти з меншою кількістю води", – пояснив президент компанії.

У минулі десятиліття кількість інвестицій в аграрний сектор у порівнянні з іншими секторами економіки постійно зменшувалася, підрахували експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO). У країнах, що розвиваються, інвестують переважно селяни. У середньому один селянин може вкласти у розвиток справи тільки 114 євро на рік. За оцінками FAO, насправді щорічно потрібні 83 мільярди доларів інвестицій у сільське господарство та розвиток цих країн, щоб задовольнити харчові потреби понад дев'яти мільярдів мешканців планети, що очікується вже 2050 року. При цьому, однак, не враховані потреби в інфраструктурі, устаткуванні, розвитку ринків, наукових дослідженнях тощо.

Новий шлях Мозамбіку

Одна з країн Африки, які нині активно розвивають аграрний сектор, – Мозамбік. Ще десять років тому ця держава залежала від харчової допомоги. Нині ж Мозамбік експортує цукор, бавовну, горіхи кеш'ю, курурудзу та банани. Земля в Мозамбіку – державна власність, каже міністр сільського господарства Жозе Пачеко. Закордонні інвестори отримують тимчасові дозволи на користування нею. Третина всіх інвестицій базуються на договорах із місцевими громадами. Фермери працюють на комунальній землі.

"Приватні інвестиції можливі тільки у співпраці з громадами. Йдеться про те, щоб посилити конкурентоздатність місцевих виробників. Хто хоче отримати доступ до землі в Мозамбіку, той має вести переговори на місці", – розповів міністр.

Такі умови не надто приваблюють менеджерів на кшталт керівника правління Deutsche Bank Юрґена Фічена. Він цікавиться в міністра з Мозамбіку, чи готова країна до того, аби надати інвесторам контрольні пакети акцій аграрних ферм. Конкретної відповіді Пачеко під час дискусії не надав, натомість спитав німецького менеджера, чому банки оцінюють сільське господарство, "як війну". Успіх виникне тільки в тому разі, якщо всі будуть готові спільно йти на ризик.