Як заробляють на біженцях

За прогнозами німецького уряду, тільки в цьому році Німеччині доведеться розмістити та забезпечити житлом і харчуванням 800 тисяч біженців. Інші прогнози набагато вищі. Для німецьких міст і громад це надзвичайна ситуація, а для приватних фірм, по чию допомогу доводиться звертатися владі, - часто золота жила. На потреби біженців у цьому та наступному році федеральний уряд виділяє шість мільярдів євро.

Попит на допомогу приватних фірм зростає

"Із десяти запитів, які ми отримуємо, дев’ять доводиться відхиляти, бо ми не встигаємо їх розглянути", - каже представник фірми European Homecare Клаус Кокс. У компанії, яка, за її власними даними, забезпечує харчуванням і житлом близько 15 тисяч біженців у всій Німеччині, працюють 900 людей.

"Ми - своєрідний дискаунтер серед фірм з подібним видом діяльності", - гордо заявляє Клаус Кокс. Досвіду роботи він набирався як консультант зі зв’язків із громадськістю таких концернів, як Volkswagen та Aral. Нижчі ціни European Homecare, як і продуктові дискаунтери, може запропонувати завдяки великим обсягам.

Та нині ринок подібних послуг і без того порожній: не знайти ані персоналу, ані житла. "У всій Європі ви зараз не знайдете жодного житлового контейнера на продаж", - каже Клаус Кокс. Незважаючи на великий попит, диктувати ціни важко, тому що всі держзамовлення розподіляються на конкурсній основі і перемагає той, хто запропонує найнижчу ціну, пояснює Кокс.

Ґешефт на дефіциті

Заступник керівника німецької правозахисної організації ProAsyl Бернд Мезович, навпаки, вважає, що правила розміщення держзамовлень у цій надзвичайній ситуації часто не виконуються. "Міста й громади не мають часу на проведення конкурсів, а приватні фірми наживаються на дефіциті, наприклад, житлових контейнерів", - вказує Мезович. Вони, за його словами, диктують ціни.

Наприклад, місто Гамм у землі Північний Рейн-Вестфалія. Там нині коштом міського бюджету розміщені 1000 приписаних місту біженців, ще 550 перебувають у тимчасових приміщеннях. Маркус Кренц, відповідальний за міські фінанси, розраховує на витрати у 1200-1300 євро на кожного біженця на місяць. Федеральний уряд обіцяв виділити субсидії обсягом у 675 євро на біженця, але й вони поки що не надійшли. "Скільки грошей до нас дійде і коли, нікому невідомо", - нарікає Кренц.

Пропозиції з Кайманових островів

Влада міста Гамм перебуває в цейтноті. І саме на ринку нерухомості Маркус Кренц зустрічає власників, які намагаються використати ситуацію, щоб здати місту в оренду абсолютно непридатні для життя приміщення за утопічними цінами. Одна з таких пропозицій надійшла з Кайманових островів - оази для податкових шахраїв, - однак нині Гамм обходиться без сумнівних послуг.

Інша ситуація спостерігається в багатьох великих містах. Місто Ессен, наприклад, було змушене побудувати кілька так званих мобільних будинків. "Кількість біженців зростає так швидко, що потрібно якнайшвидше шукати можливості для їх розміщення", - каже обер-бургомістр міста Райнгард Пас. Як пише газета Süddeutsche Zeitung, міське управління з завданням упоратися не може, тому й уклало угоду з European Homecare.

Межі розумного

Місто опинилося на гачку приватної фірми. Її співробітник Клаус Кокс, однак, вважає, що про спекуляції на скруті не може бути й мови. "Лікарні заробляють на хворобах людей, ми заробляємо на послугах у зв’язку з напливом біженців", - вказує він. Але де рівень, за яким прибуток перевищує всі розумні межі? Газета Handelsblatt пише, що у 2013 році оборот European Homecare підвищився на 80 відсотків і досяг 16,7 мільйона євро. А тоді ж масовий потік біженців навіть не починався. Інформації про минулий та нинішній роки ще немає.

Представник правозахисної організації ProAsyl Бернд Мезович вважає, що влада Ессена сама загнала себе в глухий кут. У минулі роки місто активно продавало приватним інвесторам житло, яке йому належало. "Дефіцит житла, викликаний помилками в минулому, призвів до того, що нині спекулянти можуть диктувати будь-які ціни", - каже він.