Як живеться культурним центрам РФ і України на тлі конфлікту

З моменту підписання у 1998 році угоди між Україною та Росією про створення інформаційно-культурних центрів у вівторок, 27 лютого, виповнюється 20 років. Обидві установи у Києві та Москві продовжують свою роботу, незважаючи на кризу в російсько-українських відносинах. Кореспонденти DW побували у двох культурних центрах і з'ясували, що з ними відбувається зараз.

З 2014 року - під посиленою охороною

Чотириповерховий прибутковий будинок кінця дев'ятнадцятого століття на Старому Арбаті міністерство культури України купило за символічну вартість у влади Москви ще в 1994 році. На реставрацію напівзруйнованого будинку пішли роки. Тепер тут - Український культурний центр з виставковими площами, концертним залом на триста осіб і невеликою українською бібліотекою на 8 тисяч томів. Усі заходи, крім курсів української мови, безкоштовні.

Офіційно центр підпорядковується управлінню справами адміністрації президента України. Але, за словами гендиректора Валерія Юрченка, за останні десять років вони жодної копійки не отримали з українського бюджету. Заробляють самі - на оренді. Саме тому на першому поверсі історичного будинку - кондитерська, ресторан швидкого харчування, магазини антикваріату і настільних ігор.

Найскладніші часи культурного центру почалися в 2014 році. Тоді довелося не тільки посилити охорону (кілька разів невідомі крали або спалювали український прапор, що висів при вході, обливали зеленкою табличку з назвою, перемотували дротом ручки вхідних дверей), але й перекроїти культурну програму.

"Раніше в День Незалежності України зали були битком"

Якщо раніше в центр регулярно приїжджали з гастролями українські колективи та митці, то зараз майже на всіх заходах на українську тематику (минулого року їх було понад 400) виступають артисти з Росії. "До того ж ускладнилися правила перевезення картин: все через митницю. А до цього художник міг зайняти дві верхні полиці своїми полотнами і привезти нам на виставку", - згадує заступниця директора центру з культурної частини Лариса Бондарук.

Помітно скоротилося і число відвідувачів. Якщо раніше співробітники вели базу своїх гостей, обдзвонювали їх перед концертами і виставками, то з початком конфлікту, отримавши кілька грубих відповідей по телефону, від такої практики вирішили відмовитися.

"Раніше зали були битком, зараз такого немає, - підтверджує 38-річний Артур Татарченко, який з 2009 року грає в театрі й співає в капелі при центрі. - Це особливо помітно по двох великих святах - Дню соборності та Дню Незалежності України". За його словами, приходять в центр, як правило, москвичі та жителі Підмосков'я, представники українських земляцтв - як західні, так і східні: "Нещодавно був хлопець з Донбасу, читав вірші Тараса Шевченка".

При центрі діє молодіжний український клуб з читанням книг, шаховими турнірами та кінопереглядами. Його керівник Ярослав Копельчук зазначає, що загострення після 2014 року відчулося одразу: "Мені письмово погрожували за те, що представляю українську культуру в Росії. В основному, все це було дуже нецензурно. Один раз на виїзній виставці клубу мало не набили пику".

Невизначеність і плани на майбутнє

На тлі російсько-українського конфлікту центр зробив ще більший акцент на культурні заходи. І відмовився від усього, що могло б спровокувати антиукраїнські настрої. Наприклад, бібліотека центру перестала виписувати українську періодику ("раптом щось там вичитають"). Всередині колективу також домовилися, що не будуть обговорювати політику на роботі. Хоча, за словами Лариси Бондарук, коли українське посольство в Москві проводило акцію на підтримку режисера Олега Сенцова, вони в ній брали участь.

Керівництво центру нарікає на невизначеність майбутнього своєї установи. "Ми весь час перебуваємо у двозначному становищі - хто нас забере. Питання про закриття нашого центру безпосередньо пов'язане з функціонуванням російського центру в Києві", - каже заступник директора В'ячеслав Ухов. Ще одним фактором невизначеності є рішення за позовом "Татнафти" до України. У липні 2014 року міжнародний арбітраж у Парижі ухвалив, що Київ повинен виплатити російській компанії компенсацію в розмірі 144 мільйонів доларів за втрату частки в "Укртатнафті". Тепер "Татнафта" домагається примусового виконання цього вердикту, і є ризик, що розплатитися за боргами можуть будівлею культурного центру, що знаходиться у власності України.

Але, незважаючи ні на що, керівники центру будують плани на майбутнє. У найближчі кілька років планується відкриття регіональних філій там, де є українська громада: у Санкт-Петербурзі, Ростові-на-Дону і Казані. 

"Це вам за Крим"

Лише з початку нинішнього року на Російський центр науки і культури (РЦНК, представництво "Росспівробітництва") у Києві було скоєно вже чотири напади. РЦНК пікетували політичні партії, обливали червоною фарбою, закидали листівками, в ньому били вікна і вибивали двері.

Зараз будинок в історичному центрі Києва, де знаходиться російський центр, можна ідентифікувати тільки за забитими фанерою вікнами та знівеченими стінами. Жодної вивіски на будівлі немає. Потрапити всередину можна тільки з чорного входу сусіднього двору. Всюди на стінах у коридорах і на сходових клітинах центру свіжі написи фарбою: "Це вам за Крим", "Чемодан, вокзал, Росія", "Геть агентуру", "Свободу Сенцову". Незважаючи на це, РЦНК продовжує роботу: в бібліотеці чергує молодий хлопець, ще одна співробітниця готується до проведення лекторію до дня народження засновника вищої школи пілотажу Петра Нестерова.

Закиди на підтримку сепаратистів

Втім, лекторій пройде онлайн. Після останнього візиту в центр представників праворадикальної організації С14 тут воліють уникати масових заходів. Працівники центру в розмові з DW зізнаються, що бояться провокацій і "розправи". "Ось бачите, двері відкривали болгаркою, кидали каміння у вікна, добре, що клавесин не зачепило в актовому залі. Можемо вже збирати експонати в музей опору", - скаржиться одна з працівниць РЦНК.

У С14 стверджують, що культурний центр роками фінансує і розвиває сепаратистські організації в Україні. "Усі "культурні" заходи спрямовані на ідеологічну обробку і вербування молоді, яка "стає авангардом для спецоперацій Росії". "Бойове братство", "Вірне козацтво", "Опір", "Русич", "Молода гвардія" - частина організацій, які спонсорувались "Росспівробітництвом". Саме учасники цих організацій стали першими бойовиками на Донбасі", - йдеться в заяві С14. Праві радикали домагаються закриття РЦНК у Києві, відкритого в 2007 році. Федеральне агентство "Росспівробітництво" офіційно підпорядковано МЗС Росії і фінансується з федерального бюджету.

Майбутнє під питанням

Керівництво "Росспівробітництва" у Києві відмовляється від коментарів і наполягає, що будь-яка інформація може зашкодити діяльності центру. Там зазначають, що уникають політики і сконцентровані виключно на культурних і наукових зв'язках між країнами. Лише минулого року там провели близько 700 двосторонніх культурних заходів: зокрема, мовні курси, поетичні читання, вистави російських та українських класиків, інтелектуальні ігри для молоді, всеукраїнські конференції та консультації для української молоді про отримання безкоштовної освіти в РФ.

Однак зараз у центрі не впевнені, що він і надалі функціонуватиме. "Можливо, спочатку закриють на ремонт, а потім і зовсім. Але так не хочеться цього, адже скільки сил сюди вклали, щоб підтримувати зв'язки, розвивати їх і ось тепер все просто рветься", - каже працівниця "Росспівробітництва".

В адміністрації президента України напади на РЦНК називають неприйнятними і підкреслюють, що це не додає Україні позитивного іміджу в світі. Безпосередні учасники нападів мають понести покарання, підкреслюють в адміністрації Петра Порошенка. У міністерстві закордонних справ України від офіційних коментарів поки що утримуються.