Як вижити матері-одиначці? Досвід Польщі

17-та година. Анна Вечорек, котра працює секретаркою, залишає свій офіс. Вона поспішає до школи, щоб забрати свого восьмирічного сина Каспера. Додому мати з дитиною потрапляють о шостій годині вечора.

На господиню чекає хатня робота й допомога дитині з домашніми завданнями, часу на себе не залишається, розповідає Анна: «Іноді я дуже сильно відчуваю, як це важко – самій виховувати сина. Я працюю повний робочий день, але хочу вийти на часткову зайнятість, зменшивши робочий час на чверть, аби мати більше часу для дитини. З фінансового боку стане складніше, але в мене немає іншого вибору».

На що жити?

Анна може собі дозволити таку розкіш – неповний робочий день, адже вона отримує аліменти на дитину від свого колишнього чоловіка. Натомість Магда Горська, яка теж виховує дитину сама, може про це лише мріяти. Упродовж трьох років жінка через суд вимагає від батька дитини фінансової підтримки, однак без успіху. Він повинен сплачувати 200 євро щомісяця, але за весь цей час дав гроші лише один раз. «Суд постановив, що батько моєї дитини має недостатньо грошей, аби платити аліменти. Мені радять зачекати, поки ситуація зміниться. На щастя, я маю роботу, інакше не знаю, на що б ми із сином жили».

13 євро - це мізерна сума

Мати-одиначка не може розраховувати на державну фінансову допомогу, оскільки ця сума є мізерною, пояснює Марта Кравчинська з Центру правової підтримки жінок: «Мати, яка виховує дитину сама, отримує від держави максимум 13 євро на місяць. Але тільки в тому разі, якщо її зарплатня не перевищує 170 євро. Тобто якщо мати добре заробляє, то не отримує від держави взагалі нічого», - каже юрист.

Місце в садочку тільки через рік

Однак недостатня фінансова підтримка з боку держави – це далеко не єдина проблема для польської матері-одиначки. Аби отримати місце в дитячому садочку, часто доводиться чекати більше року. Для матері, яка виховує дитину сама, жодних пільг при влаштуванні сина або доньки в дитсадок не передбачено. Приватний догляд за дітьми коштує дорого.Працювати для того, щоб віддавати щомісяця майже дві третини заробітку за послуги няні або приватного дитячого садочка, не має сенсу.

Влаштуватися на роботу жінці з дітьми теж складно. Магда Горська знає це з власного досвіду. «Під час кожної співбесіди мене запитували, чи я маю дитину. Я довго шукала, поки нарешті влаштувалася на роботу. У мене середня зарплата, цього ледве вистачає, щоб сплачувати за квартиру й самій виховувати сина. Але мені пощастило: мої батьки можуть доглядати за малим, поки я працюю».

Автори: Юстина Бронська / Наталя Неділько

Редактор: Христина Ніколайчук