Що спільного в електрокарів та дитячої праці?

Сьогодні акумулятор - невід'ємна частина багатьох електроприладів та електротехніки. Без акумуляторів годі уявити собі зручності, котрі надають людям ноутбуки та нетбуки, мобільні телефони та смартфони. Те саме стосується й експлуатації електромобілів. Хоч елементи живлення у перелічених виробах різні за розмірами, характеристиками та функціональністю, поєднує їх одне - всі вони містять кобальт.

На сьогодні головним постачальником кобальту на світовий ринок є Демократична Республіка Конго. Утім, як зазначали експерти правозахисної організації Amnesty International (AI) в оприлюдненому ще на початку 2016 року звіті, умови праці в багатьох місцях розробки та видобутку кобальтових руд у ДР Конго - мало не суцільне порушення прав людини.

Кобальт нерідко видобувається у невеличких "копанках". Працівники тут не мають спеціального одягу та жодних інших спецзасобів, що захищали б від токсичних надмірних доз кобальту. Так само - жодних норм із захисту праці під землею. Працюють виключно вручну кайлами та зубилами. Роботи з переробки кобальтових руд теж проводяться переважно вручну.

Смертельна дитяча праця

По-друге, на таких "копанках" широко застосовується праця жінок та дитяча праця. Дітей та підлітків залучають переважно до роботи з обробки вже видобутої руди. Робітники насипають видобуту під землею руду та породу в мішки, прив'язують мішки до мотузок та подають нагору. Тут брили руди вимивають у воді жінки, підлітки та діти.

Завдання підлітків та дітей - зазвичай роздрібнення великих брил кобальтової руди та породи. Так само вони вишукують кобальт у залишеній поблизу занедбаних шахт породі. Це при тому, що вдихання токсичного кобальтового пилу, що в значних кількостях утворюється під час такої роботи, може викликати смертельні легеневі захворювання.

Крім того, відомі поодинокі випадки, коли неповнолітні працювали під землею в самих таких копальнях. "Наймолодша дитина, котра нам трапилася з тих, яких відправили на роботу під землею у копальні, була віком 7-8 років", - наголосила в інтерв'ю DW Лорен Армістід з Amnesty International. "Як діти, так і дорослі нарікали на проблеми з дихальними шляхами, кашляння, запалення носоглотки", - зазначила вона. Крім того, мішки з породою та рудою, котрі носять чи підіймають діти, занадто важкі для них. На додачу робочий день триває від 10 до 12 годин - і це попри палюче сонце, холод чи зливи, вказують правозахисники.

Висока світова ціна й мізерні заробітки

Без кобальту з ДР Конго акумуляторів у такій кількості, в якій вони зараз є на ринку, мабуть, не було б. Адже найбільші світові поклади кобальту розташовані саме в так званому "мідному поясі" на території цієї країни. Власне, кобальт - побічний продукт видобутку міді та олова, багаті родовища яких розвідані в цих регіонах. На сьогодні більше половини світового видобутку кобальту припадає на розташовані в цій африканській країні провінції Верхня Катанга та Луалаба.

Кобальт видобувають і міжнародні компанії, котрі на правах концесії розробляють руди з застосуванням найновітніших технологій. Водночас близько 10 відсотків світового видобутку кобальту припадає саме на "копанки". Бізнес процвітає, адже лише з початку цього року світова ціна на кобальт підскочила на 100 відсотків, досягши близько 60 тисяч доларів США за тонну. За даними експертів Німецького агентства з питань сировини (DERA), головним споживачем кобальту стає електромобільна промисловість.

Попри таке стрімке зростання вартості кобальту на міжнародному ринку, ті, хто його видобувають у "копанках", отримують копійки - від одного до трьох доларів США за день у перерахунку. Видобутий не без дитячого поту та крові кобальт потрапляє до рук посередників або представників місцевих корумпованих чиновників, а ті вже спродують його китайським компаніям. З ДР Конго кобальт доправляють кораблями до Китаю, де його переробляють. А вже звідти очищений кобальт йде як складова на випуск літій-іонних елементів живлення.

Нинішня світова потреба в кобальті оцінюється в 100 тисяч тонн на рік. Щодо майбутнього попиту, то все залежить від технічного прогресу. В розташованому у німецькому місті Вупперталі Інституті з вивчення проблем клімату, довкілля та енергії запевняють, що є альтернативи застосуванню кобальту в елементах живлення. Ці альтернативні технічні рішення застосовують вже зараз, принаймні почасти.

Не "конфліктний" мінерал

Бойкотом імпорту кобальту з ДР Конго теж не зарадиш. За даними Amnesty International, робота на "копанках" - чи не єдине джерело доходу тамтешніх мешканців. Справу із захистом прав працівників кобальтових "копанок" у ДР Конго ускладнює і той факт, що цей мінерал не входить до списку так званих "конфліктних" - заборонених для імпорту із зон конфліктів металів. Ця заборона діє в ЄС та США. Наразі сам список обмежується золотом, танталом, оловом та вольфрамом. Компанії в ЄС та США, котрі імпортують ці метали, мають надавати детальну інформацію про їхнє походження.

Водночас фірми-виробники акумуляторів та інших елементів живлення вказують складні ланцюжки доставки необхідної для виробництва сировини. Те саме стосується й виробників електроніки та електромобілів. На додачу, багато-хто з цих компаній запевняє на своїх інтернет-сторінках, що відповідально ставиться до джерел сировини та сповідує захист прав людини.

Поки правозахисники намагаються розробити розумні механізми захисту прав працівників, у тому числі дітей, під час видобутку кобальту в ДР Конго, в самих "копанках" та навколо них дитячі руки розкришують руду, що виділяє клуби отруйного пилу.