Що буде з ОПЕК після виходу Катару?
4 грудня 2018 р.
Заяву голови катарської делегації при Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) про те, що вихід його країни з організації, запланований на січень, не пов'язаний із політичними мотивами, нафтотрейдери в усьому світі зустріли з іронічною посмішкою.
За словами міністра енергетики країни Саада аль-Каабі, рішення продиктоване планами переорієнтації економіки на експорт зрідженого природного газу. Видобуток планують збільшити із нинішніх 77 мільйонів тонн до 110 до 2024 року. Це має вивести Катар у світові лідери галузі.
Про те, що інші члени ОПЕК - Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, а також Єгипет торік оголосили Катару бойкот, закидаючи підтримку тероризму, катарський міністр дипломатично не згадував.
Ціна питання
Сьогодні Катар видобуває близько 600 тисяч барелів нафти на день, а це лише два відсотки від загальних показників видобутку країнами ОПЕК. Для порівняння: Саудівська Аравія - найбільший у світі експортер нафти - видобуває 11 мільйонів барелів на день. Показники Катару у цій статистиці зменшуються від 2013 року, тоді як загальні показники ОПЕК за цей час стабільно зростали. "Рішення Катару про вихід матиме дуже обмежений вплив. Нафтовий картель і надалі відіграє важливу роль, але стає дедалі більш очевидним, що тон на ринку задає "нафтова трійка" - США, Росія та Саудівська Аравія", - сказав у коментарі DW експерт данського Saxobank Оле Гансен.
За його словами, рішення Катару надсилає ще й політичний сигнал, враховуючи кризу у відносинах із Саудівської Аравією. "І все ж, рішення сфокусуватися на природному газі є слушним, адже ця галузь є майже втричі більш прибутковою", - додає Гансен.
Інші оглядачі вважають рішення Дохи радше символічним, ніж економічним. "Це цілком відповідає тому, що відбувається у відносинах Катару та Саудівської Аравії, політичні та економічні інтереси яких розійшлися", - коментує для DW з Мілана експертка італійської банківської групи Intesa Sanpaolo Даніела Корсіні. Вона також не прогнозує великих потрясінь від виходу Дохи з ОПЕК.
Очікується, що країни-члени ОПЕК уже цього тижня проведуть переговори із партнерами, у тому числі з Росією, на яких домовляться про скорочення обсягів видобутку задля підвищення цін на "чорне золото". Починаючи з жовтня, вони впали на третину.
На 15 членів картелю, створеного ще в 1960 році, сьогодні припадає близько половини глобального видобутку нафти. Останнім часом США наростили власний видобуток, посунувши Росію з лідерського місця.
Президент США Дональд Трамп раніше критично висловлювався про ОПЕК. До того ж, у США навіть розробили законопроект, де організація названа "незаконним картелем". Трамп, здається, схильний вважати ОПЕК гравцем на ринку, а не сторожем нафтових запасів. Донедавна лідерські в організації позиції Ер-Ріяда, що похитнулися під вагою скандалу довкола вбивства журналіста Джамаля Хашоггі, зараз уже не виглядають настільки переконливими.
Водночас дехто екстраполює критику і на ОПЕК загалом: організації закидають слабкість та неповороткість, несумісну із ефективним управлінням нафтовим ринком. Аналітик United Securities з Оману Джойс Метью зазначає, що було б наївно ОПЕК і надалі вважати картелем. За його словами, організація і раніше слугувала "негласним майданчиком обміну думками та контактування для країн, що ворогують між собою". Іран, Ірак, Саудівська Аравія та Лівія і надалі залишаються у складі ОПЕК. Вихід ще однієї з цих країн загрожував би самому існуванню картелю, а от від "розлучення" з самим лише Катаром шторму у нафтовому океані не передбачається, каже Метью.
Російсько-саудівський нафтовий альянс
Варто звернути увагу і на інші тенденції. А саме - на посилення нафтових контактів Москви із Ер-Ріядом останніми роками. І ці контакти лише зміцнюються, зокрема і у форматі ОПЕК+, відомому також як "Віденська група".
Аналітики наразі не виключають жодного сценарію розвитку подій - навіть повного розпуску ОПЕК у майбутньому. Однак стримуючим фактором тут виступає цілком реальна вірогідність обвалення цін на нафту та тривала волатильність на ринках. Щось подібне аналітики вже спостерігали у період між 2014 та 2016 роком, коли на нафтових ринках панувала нестабільність та різкі стрибки цін, а ОПЕК особливо не втручалась.