Пенсіонери допоможуть
25 лютого 2013 р.
Ренате Ференкемпер накладає ложкою каву до кавового автомату. Жінка старанно накриває на стіл, розкладає печиво та чашки з ложками. Кожен четвер приміщення в Технічному університеті Дортмунда зарезервоване на три години для пані Ференкемпер та її однодумців. Іноземні студенти можуть заходити та пригощатися кавою й тістечками, зустрічатися зі своїми опікунами.
Цей проект Ренате Ференкемпер заснувала шість років тому. Спочатку вона пройшла практику в мовному центрі дортмундського технічного університету, де допомагала студентам-іноземцям вдосконалювати німецьку. Її настільки захопили контакти з людьми з усього світу, що вона вирішила продовжити цим займатися.
Проект став повноцінною роботою
Сьогодні над 28 іноземними студентами здійснюють шефство 13 опікунів, розповідає Ренате Ференкемпер. Вона ж взяла під свою опіку одразу чотирьох – двох юнаків з Китаю, хлопця з Тунісу та дівчину з Індонезії. "Я б наглядала за всіма, це приносить мені величезне задоволення", - зізнається 67-річна жінка.
Вона влаштовує зі студентами виїзди на природу, ходить з ними в музей та театр, запрошує до себе додому. Проект уже переріс у повноцінну роботу, каже Ференкемпер, та вона про це аж ніяк не шкодує.
Китаєць Цзяфай – найперший підопічний Ренате Ференкемпер. Юнак уже захистив у Дортмунді дисертацію, кілька тижнів тому один лондонський університет замовив йому провести дослідження. "Я так ним пишаюсь, немовби він мій власний син", - розповідає Ренате Ференкемпер. Вона вже навіть їздила у гості до Цзяфая у Китай, познайомилася з його родиною. Батьки хлопця теж приїжджали до Німеччини.
Допомога з німецькими текстами
Тим часом у Дортмунді приміщення поступово заповнюється людьми. Бернд та Вольфґанґ спілкуються зі студентами з Індії та Китаю. Як і Ренате Ференкемпер, чоловіки вчаться на "вечірньому факультеті" у дортмундському університеті.
Індонезійка Лідія пише дисертацію на тему інтралогістики. Вона два роки в Німеччині, вже рік бере участь у програмі шефства. "Іноді я приношу сюди свої папери німецькою та запитую, якщо я чогось не розумію", - каже Лідія.
Літні люди мають час та терпіння
Вона радіє спілкуванню зі студентами похилого віку. У старших людей більше часу та терплячості, ніж у молодих, вважає Лідія. Аспірантка часто бувала у Ренате Ференкемпер удома. Вони разом читають, сміються та куховарять. Лідія цікавиться німецькою кухнею та хоче навчитися готувати типові страви: печеню з маринованого м'яса, гарбузовий кремовий суп та бульйон із яловичини з клецками. На Різдво та Великдень підшефні, звичайно ж, запрошуються до Ренате Ференкемпер, щоб у родинному колі познайомитися з німецькими традиціями.
Інтерес закордонних студентів до цього проекту – величезний, ділиться Ференкемпер. Однак опікунів не вистачає, щоби задовольнити цей попит.
Складний контакт з однолітками
Іноземні студенти кажуть, що знайти спільну мову з однолітками не так просто. Німцям вистачає власного навчання, а у вільний час вони мають власне коло друзів.
Із літніми людьми все інакше, вони радіють цікавим співрозмовникам, які цінують їхню допомогу. А це робить довколишній світ для них ближчим. Вони намагаються створити позитивне враження про німців як дружніх та відкритих людей. "Ми сподіваємося, що молоді люди, коли вони повернуться на батьківщину, будуть гарної думки про нас", - наголошує Ренате Ференкемпер.