Шахрайство із полоненими

Мешканка села Шкарів (Гощанський район Рівненської області) Оксана Миколаївна поховала свого сина у вересні минулого року. В день похорон у районі була оголошена жалоба. Дмитрові було 22 роки. Він служив механіком-водієм 30-ї механізованої бригади, яка понесла втрати 28 липня в районі Савур-Могили. Однак батькам видали лише труну. Останки сина їм не показали. Сказали лише, "там дивитися нічого, тіло розірване", - розказує DW Оксана. Після похорону батьки почали отримувати телефонні дзвінки. Невідомі повідомляли, що син начебто живий. Треба його лише визволити з полону. Останнього разу, у середині січня чоловік назвався волонтером з боку "ЛНР" В’ячеславом Володимировичем. Він не сказав, де взяв телефон, але пообіцяв допомогти з визволенням сина, який, за його твердженням, живий і знаходиться в полоні у російських козаків в Луганській області, розповідає мати.

"Про гроші мови не було"

"Про гроші мови ніякої не було, ми мали тільки приїхати до Сєвєродонецька, шоб отримати сина (місто на Луганщині, підконтрольне Україні). Три дні ми вели якісь телефонні розмови з так званим представником "ЛНР". Сумніви були, але ми вирішили рухатися, бо хапалися за кожну ниточку", - каже матір.

Однак, коли вже батьки були в дорозі, почули умови від "волонтера". Потрібно сплатити дві тисячі триста гривень. "Ми готові були надати значно більше, утім попросили дати почути голос сина", - зазначає Оксана.

Тоді "волонтер" пояснив, що син начебто у козаків, його ще необхідно викупити. Зі слів батьків, їм було вказано рахунок, на який треба було переказати гроші. "Ми запропонували значно більшу суму, але не на рахунок, а виключно під час передачі сина. Просто обміняємо сина на гроші", - каже матір. Але "волонтер" вимагав інше – переказ грошей, потім за ці гроші викуп сина у козаків. "Наші сумніви ще більше зростали. Ми обговорили цю ситуацію з чоловіком, відвідали у Сєвєродонецьку відділ міліції. Після спілкування з місцевими правоохоронцями та іншими волонтерами Луганської області, переконалися остаточно, що це був обман, і вирішили повернутися додому", - зазначала матір.

Соціальні мережі - джерело інформації і для шахраїв

Таких випадків шахрайства стає дедалі більше, каже DW Фридон Векуа, який представився членом волонтерської групи з визволення та обміну військовополонених "Патріот". За його словами, він познайомився з Оксаною через правоохоронців вже в Сєвєродонецьку і порадив батькам не перераховувати кошти, поки вони не почують голос сина. Як розповів громадський активіст, в їх групі приблизно 10 людей, які раніше працювали в силових структурах, в карному розшуку. Пошуками військовополонених в співробітництві з СБУ та військовими група займається не так давно. Утім, з власного досвіду, Векуа каже, що за останній місяць мав справу вже з десятком людей, на кому шахраї намагалися нажитися.

Як правило, аферисти починають торги з п’яти - десяти тисяч доларів, каже Векуа. "Вони кажуть родичам, що це велика таємниця, і що заради успіху потрібно тримати рота на замку". З одного боку, батьки можуть хоча б в соціальних мережах отримати інформацію, щоб якось протидіяти маніпуляціям шахраїв. Однак і з соціальними мережами теж потрібно бути обережним, бо саме там і аферисти отримують персональну інформацію про людей, зазначає активіст. "Коли йдеться про життя дитини, батьки намагаються вхопитися за соломинку. Але доволі часто приходить розуміння, що вони мають справу саме з шахраями. Тому нерідко плани шахраїв зриваються, як у випадку з Оксаною", - каже член волонтерської групи.

Правила гри як у розвідки

Батькам та родичам полонених чи зниклих безвісти не варто самостійно вступати в якісь перемовини з невідомими людьми відносно викупу, зауважив в спілкуванні з DW керівник прес-служби АТО Роман Туровець. "Ми не фіксували випадків, щоб бойовики самостійно виходили на батьків чи родичів, та пропонували їм визволення полоненого", - повідомив Туровець.

Якщо таке відбувається, і батькам хтось телефонує, то це шахраї. Вони беруть гроші і зникають, зауважує речник АТО. Він також вказує на допомогу волонтерів в цьому процесі, але підкреслює, що у будь-якому разі це дуже обмежене коло людей, яке може виконувати роль посередників чи вести переговори по обміну полонених. Головна ж роль у визволенні полонених - за СБУ та розвідкою, підкреслює Туровець. "Але це дуже складний процес, він ніколи не відбувається гладко. Перемовини, як правило, доволі тривалі та обережні. Для того, щоб вони успішно відбувалися, ця інформація має бути закритою, а правила гри не розголошуються", - зазначає речник АТО.

А матір Діми, попри все, сподівається, що волонтери Луганщини їй допоможуть знайти сина. "Ми пережили його похорони. Але я не бачила його тіла. За весь цей час, що ми намагалися дізнатися правду про долю сина натрапляли лише на розбіжності від командування бригади. Кожен казав по своєму. Я не просто відчуваю, я знаю, що син живий. Материнське серце не обманеш. Я хочу його знайти", - завершує розмову Оксана.