Чому європейські збірні відмовляються жити в Україні

Під час минулого чемпіонату Європи, влітку 2008 року, дві затишні гірські країни Австрія та Швейцарія приймали рівно по половині команд-учасниць Євро. Не змовляючись, вісім футбольних збірних забронювали тренувальні бази у швейцарських і ще вісім – в австрійських містах. Кожна з них включала в себе 4-5-зірковий готель з усіма зручностями та прилегле до нього футбольне поле міжнародного стандарту.

Саме через відсутність елементу домовленості між двома країнами-господарями Євро шанс на те, що під час наступного чемпіонату Європи в Польщі та Україні розподіл «євроквартир» буде так само паритетним, був мізерним. І спонтанність вибору зіграла на користь одного з господарів – Польщі. Базам-готелям на її території віддали перевагу 13 із загалом 16 збірних-учасниць фінального етапу Євро-2012. Німеччина та Іспанія - на березі Балтійського моря, Англія та Нідерланди - у Кракові, Росія - у Варшаві.

В Україні зупиняться, за попередніми даними, лише три збірні групи D - Франції, Швеції та України. Точні дані оргкомітет Євро пообіцяв оприлюднити наприкінці грудня. Команда на чолі з тренером Лораном Бланом протягом місяця буде мешкати й тренуватись на футбольній базі «Кірша» донецького «Шахтаря», шведи готуватимуться до змагань у Конча-Заспі під Києвом.

Ось як прокоментували принцип розміщення команд-учасниць на Євро «13+3» вітчизняні та зарубіжні експерти, офіційні особи:

Фаді Кеблаві, оглядач спортивного журналу Kicker (Німеччина):

Важко пояснити такий вибір. В кожної збірної – свої причини, а які саме, я навіть не уявляю. Особисто я міг би собі уявити обрання бази в Україні. Але, можливо, на Західну Європу вплинули негативні новини про повільне просування будівництва. Не виключено, що в останні місяці був перебір з поганими новинами, може, хтось подумав: простіше отримати усю логістику в Польщі.

Чи логічно німецькій команді Йоахима Лева мешкати у Польщі, а грати в Україні, долаючи щоразу відстань у одну-дві тисячі кілометрів? Звичайно, нелогічно. Перед кожним турніром жевріє надія, що буде якомога менше навантажень з переїздами. Але у німецької збірної це завжди так. Вона підходить до підготовки швидко і скрупульозно. Під час Євро-2008 був дуже швидко зроблений вибір на користь Швейцарії. І це було рішенням не проти Австрії, а просто на користь кращих умов для тренувань.

Бріґітте Шульце, консультант з питань туризму (Німеччина):

Це не моя думка, а це те, що я чула від туристичних агентств та багатьох-багатьох людей – люди бояться їхати в Україну. Як футболісти, так і вболівальники. Тому що їм здається, що тут недосконала інфраструктура. Ймовірно, ніхто не інформує їх правильно про наявні можливості. Це пов’язано, в тому числі, і з самою Україною. Поганий імідж – і ніхто нічого не робить, аби він став кращим.

Я не оглядала усі тренувальні бази і не знаю, наскільки добрі там умови. Лише нещодавно була в Харкові і побачила, що там все справляє відносно добре враження. Але коли приїде вся команда з усім тренерським штабом, які в них вимоги і чи відповідає ним Україна і чи Польща, можливо, відповідає ним краще, я цього не знаю. Як би там не було, у цьому полягає причина. Польща розташована в Західній Європі і багато кому здається, що там все простіше, ніж в Україні. При тому, що там, в Польщі, теж все складніше, ніж в Західній Європі. Але людям здається, що там простіше. Може бути, що Польща здобуде від Євро більший економічний зиск, ніж Україна.

Гартмут Пірл, екс-директор готелю «Seminaris» у Потсдамі, де під час ЧС-2006 мешкала національна збірна України:

Напевно, поляки виявилися розумнішими. Поляки взагалі дуже кмітливі. Я це точно знаю - у мене багато польських друзів. (Сміється)

Маркіян Лубківський, директор турніру «Євро-2012» в Україні:

Якість тренувальних баз України – бездоганна. І вибір команд на користь польських центрів був зроблений з інших причин. Ми не бачимо у цьому жодної трагедії. Натомість готуємося до гідного прийому армії вболівальників, які до нас завітають, адже за результатами жеребкування в Україні відбуватимуться найцікавіші матчі турніру. Українські тренувальні бази використовуватимуть передусім як трансферні. Адже за правилами УЄФА, команда має прибути до місця проведення матчу щонайменше за добу до початку гри. Так, нашими трансферними базами у містах-господарях турніру скористається і Німеччина, і Португалія, і Англія, і Данія.

Максим Каратаєв, керівник прес-служби ФК «Севастополь» в інтерв’ю «Новому Севастополю»:

Ми планували, що, може, нашу базу вибере данська збірна. До нас приїжджав тренер їхньої збірної - Мортен Ольсен. Він подивився, сказав, що все подобається. Після Харкова це було краще, що він бачив із п`яти міст. Але він висунув умову – місяць до Євро поле не використовувати. До речі, багато збірних хочуть, щоб за місяць до їхнього приїзду до 4 червня базові поля взагалі не мали ніяких навантажень. Для нас це означає, що на 3 домашні ігри і команду, і севастопольських уболівальників потрібно кудись виганяти. Це – неправильний підхід. Ми вважаємо, що для наших уболівальників важливіше підтримати свою команду на рідному стадіоні. У результаті данці нібито обрали Одесу. Поки що остаточно не можна робити висновок: варіанти ще є. Але не виключено, що у нас взагалі нікого з учасників Євро не буде.

Ігор Мірошниченко, колишній прес-секретар збірної України:

Це, напевно, реальна оцінка підготовки України до Євро-2012. Можна говорити скільки завгодно про досягнення, але треба просто чітко зрозуміти: європейці ті досягнення, про які говорять керівництво УЄФА та керівництво української держави, вони сприймають дуже скептично. Вони дуже прагматично підходять питання свого розселення, і якщо їм щось дискомфортно, якщо їх щось згнічує, то, відповідно, шукають там, де їм зручніше.

На чемпіонаті світу 2006 року національна збірна України жила у Потсдамі, вона була захищена від сторонніх впливів. Журналісти могли спостерігати тренування, якщо це закриті тренування, лише з дозволу тренера. В Україні гарантувати все це жоден готель чи спортивний комплекс не може, окрім баз київського «Динамо» і «Шахтаря». Безперечно, будь-якій європейській збірній потрібен не просто готель, а наявність спортивної інфраструктури, кількох тренувальних футбольних полів, просте й близьке розміщення полів від готелю, наявність гарних ресторанів, професійних кухарів, якісного харчування, можливостей для проведення дозвілля і реабілітації. Оце все наші комплекси, на жаль, запропонувати не можуть, бо в Україні уявлення про сервіс і потреби тих, хто живе в 4-5-зіркових готелях, свої. Ну, наприклад, це якийсь гральний, навіть якщо він незаконний в Україні, бізнес, гучні вечірки, диско-клуби, казино і таке інше. Європі це не потрібне. Навпаки, треба максимальний спокій і комфорт.

Є й інший аспект того, чому європейці усе ж таки вибрали Польщу, а не Україну. Мені здається, вони більше орієнтувалися на проблеми не розселення в Україні, не сервісу саме готельного, а проблеми логістики в першу чергу, проблеми транспорту. Бо в Польщі, безперечно, система логістики більш європейська, більш зручна. Інфраструктура в Україні недорозвинена, і якщо ми можемо говорити про оази європейського сервісу, то вони саме є оазами, а не системною роботою. Жодне з українських міст не є досконалим у плані інфраструктури, пересування, повного набору сервісу. Тому вони й обрали Польщу.

Автор: Захар Бутирський
Редактор: Дмитро Каневський