Чому новий захисний саркофаг на ЧАЕС досі не працює?
25 квітня 2018 р.
У листопаді 2016 року на Чорнобильській АЕС відбулась подія, описана чи не усіма ЗМІ світу. Над бетонним саркофагом, під яким з 1986 року покоїться зруйнований вибухом 4-й енергоблок, спорудили стометрову арку. Вона захищає саркофаг від дощу, снігу та вітру й у майбутньому має дозволити розгорнути роботи з демонтажу зруйнованого енергоблоку. Здавалося б, мета була досягнута. Але через півтора року Держінспекція ядерного регулювання України (ДІЯР) повідомила, що новий захист поки не введений в експлуатацію. Чи небезпечно це для здоров'я і життя людей, і коли, нарешті, буде завершено проект, на реалізацію якого Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) виділив 2,1 мільярда євро?
Що означає "ввести в експлуатацію"?
"Після установки нового безпечного захисту над об'єктом "Укриття" у багатьох справді склалося враження, що проект завершено. Але це далеко не кінець робіт", - розповідає DW начальниця управління безпеки поводження з радіоактивними відходами Державної інспекції ядерного регулювання України Наталія Рибалка.
За її словами, після того, як арка була встановлена на постійні опори, потрібно було завершити кріплення спеціальних мембран, якими арка жорстко і майже герметично кріпиться до конструкцій об'єкта "Укриття".
"Однак головне - для надійної роботи захисної арки потрібно встановити дуже багато технічних систем. Систему вентиляції повітря, крани для подальшого розбирання конструкцій зруйнованого саркофага. Потрібні автоматизовані системи контролю радіаційного фону, температури. Потрібно прокласти кабелі для електроживлення техніки, водовідводи, встановити захист від ударів блискавки, систему пожежної безпеки, деякі інші системи. Тільки тоді можна буде говорити про здачу конфайнмента (захисної споруди - Ред.) в експлуатацію. Поки що ці роботи не завершені", - констатує інженерка.
Об'єкт "Укриття" на ЧАЕС сам потребує захисту
У ДІЯР стверджують, що позитивні зміни від установки арки вже є: у кілька разів зменшився рівень радіації на майданчику ЧАЕС, опади через щілини в корпусі саркофага не проникають всередину, що запобігає появі рідких радіоактивних відходів, вітер не розносить радіоактивний пил територією ЧАЕС.
Керівниця відділу енергетики громадської організації "Екодія" Ірина Головко не цілком поділяє такий оптимізм. На її думку, конструкції старого саркофага під новою аркою хоч і укріплені, але повністю від руйнувань не захищені. "Якщо станеться обвал нестабільної конструкції саркофага, здійметься радіоактивний пил. Частково арка його утримає, але оскільки системи вентиляції ще не здані в експлуатацію, витік радіації за межі арки цілком можливий. Наскільки ймовірне таке обвалення? Як громадська організація ми не маємо доступу до такої детальної інформації. Але ми знаємо, що нестабільні конструкції там є", - ділиться вона своїми сумнівами.
Той факт, що системи пожежної безпеки або радіаційного контролю всередині арки ще не готові до роботи, не впливає на безпеку об'єкта, стверджує Тамара Сушко, колега Наталії Рибалки. Під аркою працюють охоронні системи, встановлені раніше для моніторингу стану саркофага. "На ЧАЕС до безпеки ставлення дуже серйозне, - запевняє інженерка. - Там працюють системи контролю будівельних конструкцій, ядерної безпеки, сейсмічного стану. Нові системи контролю зчитуватимуть дані вже під аркою під час демонтажу об'єкта "Укриття"".
Висока радіація гальмує роботу
Основна проблема, що гальмує сьогодні роботу на об'єкті, - це високий рівень випромінювання, каже Тамара Сушко. Біля стін саркофага, до яких кріплять арку, дуже високий рівень радіації. Люди не можуть тривалий час перебувати під впливом випромінювання, інакше вони будуть вражені променевою хворобою.
"До початку робіт проводять обов'язковий моніторинг іонного випромінювання. Але у деяких місцях воно буває вище передбачуваного. Знімають шар ґрунту або бетону, а під ним виявляється шар із підвищеним радіаційним фоном. У такому випадку компанія-підрядник (спільне підприємство "Новарка" - Ред .) повинна переглянути умови роботи людей при новому рівні радіації і вирішити, які засоби захисту їм потрібні. Слід розробити нові маршрути руху робітників, щоб звести ступінь їх опромінення до мінімуму. Це все вимагає часу", - пояснює експертка ДІЯР.
Нестача персоналу для роботи з укриттям
На небезпечних ділянках об'єкта "Укриття" дозволено працювати від 10 до 30 хвилин. У деяких місцях можна працювати до години, кажуть інженери ДІЯР. Сьогодні на ЧАЕС встановлений контрольний рівень дози річного опромінення до 14 мілізівертів (mSv). З них 13 mSv - зовнішнє опромінення, і 1 mSv - внутрішнє. "В окремих випадках українське законодавство дозволяє погоджувати з міністерством охорони здоров'я України збільшення допустимих рівнів опромінення. Частина персоналу на об'єкті отримує сьогодні індивідуально допустимі дози до 30-35 mSv на рік", - каже Рибалка.
"За умов підвищеної радіації необхідно частіше змінювати працівників", - констатує Ірина Головко. За її словами, на початку цього року для завершення робіт на захисній арці забракло персоналу, у зв'язку з чим терміни введення об'єкта в експлуатацію знову перенесли. У березні на засіданні громадської ради при державній інспекції Держатомрегулювання України було оголошено, що генеральний підрядник робіт СП "Новарка" почав додаткову мобілізацію персоналу.
Проте Тамара Сушко припускає, що здати арку в роботу у намічені терміни не вдасться. "Планували здачу на кінець травня. Але у робочому порядку розглядається питання завершення проекту у вересні або навіть до кінця цього року", - каже Сушко.