Чому білорусам не показують українське ТБ

Про ретрансляцію програм Першого національного українського телеканалу президенти Білорусі та України домовились ще 21 грудня на зустрічі у Києві. "Білоруси мають право знати різні точки зору", - заявив тоді Петро Порошенко. "З нашими каналами працюють три чи чотири російських, чому ж тоді ми з Україною не можемо створити таку співпрацю", - підтримав колегу Олександр Лукашенко, пообіцявши "за добу зробити усе", чого попрохає український президент.

Однак, як з'ясувала DW, рішення глав держав, хоча й минув уже місяць по тому, й досі лишилося на рівні декларацій. Опитані експерти вважають, що Київ не відмовиться від своїх намірів, а ось чиновники у Мінську будуть зволікати з виконанням даної обіцянки, наскільки це можливо. На думку аналітиків, наявність у медіа-просторі незалежного від влади українського громадсько-політичного телебачення з його "майданною демократією" жодним чином не вписується в інформаційну політику Білорусі.

Справа за реалізацією

Голова нещодавно створеного міністерства інформаційної політики України Юрій Стець вважає головним завданням свого відомства "надати альтернативний погляд на те, що відбувається на сході країни" на противагу російській пропаганді. "У Білорусі транслюють російські канали, але немає українських. Сотні тисяч українців, які там проживають, та й самі білоруси одержують перекручену інформацію", - прокоментував міністр для DW ситуацію довкола запуску мовлення державного Першого національного телеканалу України для білоруських глядачів.

Юрій Стець повідомив також, що обговорив питання ретрансляції під час телефонної розмови з міністром інформації Білорусі Лілією Ананич. "Тепер справа за реалізацією юридичної та правової складової", - каже український урядовець.

А навіщо це Мінську?

"Зацікавленість Києва в розширення своєї медійної присутності в сусідніх державах, у тому числі і в Білорусі, легко зрозуміти, тому що Росія веде проти України неоголошену інформаційну війну", - вважає керівник програм Naviny.by Олександр Класковський. Треба розібратися, навіщо це потрібно Мінську, цікавиться білоруський медіа-експерт.

Професор Європейського гуманітарного університету у Вільнюсі Едуард Мельников, який свого часу обіймав посаду заступника Держтелерадіо Білорусі, нагадав про нещодавні пікети, які відбулися в білоруських містах, проти засилля російської телепропаганди в зв’язку з подіями в Україні. Учасники акцій протесту вимагали включити для білорусів українське ТВ, яке практично відсутнє на інформаційному полі Білорусі.

Основу мовлення в Білорусі справді складають російські телеканали - 4 з 8 у загальнодоступному пакеті та більша частина з 40 каналів у розширеному пакеті кабельного ТБ. Водночас українські канали, як-то "Інтер+" та "1+1", у деяких регіонах витіснив російський телеканал "Сарафан".

Засновник сайту "Білоруський партизан" та оглядач інтернет-газети "Українська правда" Павло Шеремет зазначив, що в зв’язку з заявою Лукашенка про включення у сітку мовлення українського телеканалу взагалі не слід думати, що Мінськ переймається наданням населенню різнобічної інформації. За словами Шеремета, "це не дуля в кишені для Росії і не розворот у бік Європи - у Білорусі як був жорстокий режим, так і лишився".

"Заявити про мовлення та дозволити мовлення - дуже різні речі, минув місяць, а український канал так і не з'явився в мережах кабельного телебачення Білорусі", - наголосив експерт, назвавши відсутність практичних кроків з білоруського боку "чиновницькою казуїстикою".

Обіцянка - цяцянка, …

Про те, що "білоруські функціонери, які відповідають за ЗМІ, поки не виявили службового завзяття в реалізації домовленостей президентів", говорить і Олександр Класковський. "Хоча білоруська система влади така, що якби згори пішов якийсь імпульс, проблему вирішили б за півгодини", - зазначив аналітик.

На думку Класковського, причина в тому, що білоруська влада розуміє, які мінуси принесе поширення оцінки Києвом ситуації у східній частині України. "Звісно, Мінськ волів би, щоб мовлення з України стало своєрідною противагою для обмеження впливу російських каналів, водночас влада боїться відповідної реакції Москви з її інформаційною експансією", - вважає експерт. Крім того, "білоруська влада реально побоюється, що на голови їхнього електорату впаде українська майданна демократія з її європейськими цінностями".

Поспішати, але повільно

З Класковським згоден і Павло Шеремет. За його словами, на відміну від білоруських пропагандистських ресурсів, які розповідають про те, як добре живеться в країні, Перший національний канал України зосереджений на проблемах і критиці влади. "Після зміни керівництва торік навесні телевізійна команда намагається працювати за європейськими стандартами. Білорусам це може бути цікаво, а для білоруської влади така свобода думки небезпечна", - говорить Шеремет.

На його погляд, ретрансляцію Першого національного каналу України на Білорусь можна було б організувати досить швидко, включивши мовлення до основного пакету кабельного ТБ. "Окремої частоти непотрібно, сигнал подається і розподіляється між мережами", - каже Шеремет, який свого часу керував інформаційними проектами ОРТ.

Тим паче, що перелік каналів кабельного телебачення затверджує саме білоруське міністерство інформації, а глава першого українського телеканалу Зураб Аласанія ще два тижні тому заявив Європейському радіо для Білорусі: "Ми відкриті, наш телеканал не кодується, і щоб узяти сигнал, до нас звертатись не потрібно".