Друга каденція в Білому домі

Чого очікувати керівництву Німеччини від другого президентського терміну Обами? Американський експерт з питань Німеччини Джексон Джейнс прогнозує, незважаючи на розбіжності, тісну співпрацю.

DW: Як Ви вважаєте: чи відвідає президент Барак Обама Берлін у свою другу каденцію на посаді глави держави, після того як він послідовно уникав німецької столиці за свого першого президентства?

Джексон Джейнс: Я не думаю, що формулювання "послідовно уникав" тут пасує. Меркель та Обама і без того часто зустрічалися в останні чотири роки, між іншим і у Вашингтоні. Питання "Quo vadis, Європо?", "Quo vadis, євро?" та "Quo vadis, трансатлантичні відносини?" матимуть велике значення у наступні два-три роки, і тому ймовірно, що Обама з'явиться у Берліні.

DW: Як би Ви охарактеризували німецько-американські відносини у роки правління Обами?

На них мали свій відбиток фінансова криза та події на Близькому Сході. Економічні зв'язки між Німеччиною, Євросоюзом та Америкою залишаться дуже важливими. Я вважаю, що обидві сторони ініціюють поглиблення економічних відносин, щоб допомагати одне одному в часи економічного спаду.

DW:Якраз у цій площині спостерігалися неабиякі чвари – зокрема, довкола питань фіскальної політики. Чи будуть країни і надалі обстоювати ці конфліктні точки зору?

Я вважаю, що так. Фіскальна політика у США має інший характер, ніж у Німеччині, і нам не досягнути консенсусу щодо того, якою політикою реагувати на кризу – орієнтованою на пожвавлення попиту або заощаджувальною. Це неоднозначне питання навіть усередині обох країн. Однак ми, безумовно, маємо вести діалог один з одним про те, яким чином забезпечити економічну стабільність. Ось чому ініціатива щодо посиленого розвитку трансатлантичного економічного партнерства є такою важливою для обох сторін.

DW:Відносинам завдало шкоди те, що Німеччина не долучилась до операції НАТО в Лівії?

Рішення щодо Лівії було помилковим. Але слід зважити на те, що в Берліні зробили висновки з того, що у небезпечних ситуаціях слід проводити спільну політику – наприклад, з огляду на іранську атомну програму. Німеччина намагається натиснути на Іран шляхом санкцій. Не слід забувати, що і у операції в Афганістані Німеччина відіграє важливу роль: вона надіслала найбільший військовий контингент після США та Великобританії.

DW: Наскільки важливим для трансатлантичних відносин є готовність Німеччини брати участь у військових операціях?

Звичайно, Вашингтон давно непокоїть асиметрія у НАТО – не лише стосовно Німеччини, а стосовно Євросоюзу загалом. У Конгресі наступними роками буде дедалі більше порушуватися питання, чому ми повинні нести на собі головний тягар у НАТО. Ми вже не маємо економічної потужності робити все те, що ми робили в минулому, і постає питання, чи готовий Євросоюз із його 27 країнами перебрати на себе завдання, які до цього він покладав на американців.

DW: Відносини між Німеччиною та США, схоже, дедалі більше відзначаються дружньою незацікавленістю з боку США…. 

Так, Німеччина і справді вже не відіграє тієї ролі, яку вона мала раніше. 25 років тому Німеччина була об'єктом американської зовнішньої політики: у Німеччині стояла Берлінська стіна, і в ній перебували 400 тисяч американських солдатів. Але останні 20 років Німеччину дедалі більше бачать як суб'єкт, тобто як державу, з якою ведуть розмови на теми щодо Африки або Близького Сходу і на яку покладають очікування. Між 1945 та 1994 роками у Німеччині дислокувалися від 16 до 17 мільйонів американців – і завдяки цьому дуже багато людей по всій Америці мали в серці шматочок Німеччини. Цього вже нема, і постає запитання, що нас сьогодні пов'язує. Розпізнати це є велетенським завданням для нинішнього керівництва.

Джексон Джейнс є директором Американського інституту сучасних німецьких досліджень (American Institute for Contemporary German Studies) Університету ім. Джонса Гопкінса у Балтиморі.