Членство у НАТО - Рубікон для Чорногорії

Чорногорія остаточно стане членом військового альянсу НАТО на початку червня 2017 року, після довготривалої політичної боротьби в країні між силами, які виступають за і проти НАТО, при цьому ця боротьба активно підігрівалась з-за кордону.

Навіть на "фінішній прямій" не обійшлось без викликів для чорногорського прем'єр-міністра Душка Марковича, який брав участь у саміті НАТО в Брюсселі минулого четверга. Під час екскурсії штаб-квартирою НАТО перед камерами журналістів його досить неелегантним чином відштовхнув президент США Дональд Трамп, намагаючись стати поближче до генсека НАТО Єнса Столтенберга.

Кадри цього інциденту дуже швидко стали вірусними в інтернеті та не залишились непоміченими з боку Москви. Депутат російської Держдуми Олексій Пушков пожартував, що Трамп був "занадто ввічливим" до чорногорського прем'єра і що він таким чином показав Чорногорії "її справжнє місце в Альянсі".

Маленька країна, населення якої складає лише 625 тисяч осіб, входила до федерації із Сербією у 1999 році, коли сили НАТО розпочали бомбардування цієї держави на теренах колишньої соціалістичної Югославії, щоб зупинити етнічні чистки у Косово. У Чорногорії домінує православна церква, ця країна традиційно вважала Росію та сусідню Сербію своїми важливими союзниками. У той час, коли правляча коаліція твердо виступає за входження до НАТО, громадяни Чорногорії розділені практично навпіл у своєму ставленні до Альянсу, а деякі соціологічні опитування навіть свідчать про невелику перевагу противників приєднання до НАТО над прихильниками цього кроку.

Кремль сфокусований на колишніх країнах СРСР

Минулого місяця російський парламент гостро розкритикував входження Чорногорії до НАТО, звинувативши "зовнішні сили" у намаганнях підірвати "традиції дружби чорногорців і сербів з росіянами". У заяві також нагадується про "ганебні випадки незаконного бомбардування силами НАТО" території Чорногорії.

Попри таке невдоволення з боку Росії, Кремль не готовий виділяти значні ресурси, щоб не допустити Чорногорію в орбіту впливу США, вважає експерт Максим Саморуков з Московського Центру Кернегі. "Чорногорія далеко від кордонів Росії і вже оточена країнами-членами НАТО. Якщо глянути ширше, то ситуація з безпекою для Росії не зміниться, незалежно від того, буде Чорногорія в НАТО чи ні", - розповів він DW.

Армія Чорногорії є маленькою, її чисельність складає лише дві тисячі військових. Її географічне розташування з виходом до Адріатичного моря могло б бути стратегічно важливим для Росії, оскільки російському флоту завжди потрібні дружні теплі порти у акваторії Середземного моря. Утім, російське керівництво наразі зосереджує свої ресурси на інших регіонах, ближче до своїх кордонів, таких як Центральна Азія, Крим та Кавказ, стверджує Саморуков.

"Звичайно, існує і емоційний аспект, але російські посадовці інтерпретують це так, мовляв, "ліберальна, прозахідна еліта" веде Чорногорію у цьому напрямку, ближче до США, у той час, коли більшість населення і далі дотримується проросійських поглядів", - каже експерт, додаючи, що аналогічним чином Росія реагувала також і на приєднання до НАТО Болгарії та Словаччини у попередні роки.

Невдала спроба перевороту

Влада Чорногорія, однак, не настільки вірить у байдужість з боку Росії. У жовтні минулого року поліція країни заарештувала групу громадян Сербії та звинуватила їх у спробі скинути уряд у Подгориці та призупинити рух Чорногорії до НАТО.

До групи входив, зокрема, колишній генерал сил спецпризначення поліції Сербії. За даними уряду Чорногорії, учасниками змови були також двоє агентів російських спецслужб, які, ймовірно, підтримувались російською владою. Проте Москва свою участь у цьому відкинула.

Чорногорський політолог Любо Філіпович стверджує: те, що Росія не хоче співпрацювати у розслідуванні цієї справи, є "очевидним". "Поки що ми знаємо, що спеціальний прокурор Чорногорії не отримав відповіді на свій запит щодо дозволу йому поїхати до Москви з метою допитати двох громадян Росії", - розповів він DW. Є дані, що ці дві особи мають стосунок до російської військової розвідки.

Коментуючи історію про цю ймовірну спробу перевороту, Максим Саморуков висловлює думку, що реакція Подгориці була "занадто спокійною" для такої серйозної змови. Влада Чорногорії не закрила свої кордони і не почала контролювати громадян Росії, які мають змогу в'їжджати до країни без віз, додає експерт. До того ж, за його словами, змова була викрита і розвалилась доволі легко, і тому "складно припустити, що Росія серйозно була залучена до її організації".

Використання Кремлем просербських сил

Приєднання до НАТО дозволить Чорногорії боротись проти такого тиску з-за кордону, вважає Златко Вуйович, керівник Чорногорського центру моніторингу та досліджень (CeMI). За його словами, Сербія довгий час підтримувала мережу, яка мала на меті здійснювати вплив на політику Чорногорії, включаючи вплив на політичні партії, ЗМІ та неурядові організації. 

 "Після приєднання до НАТО вплив Сербії зменшиться кардинальним чином і буде надалі послаблюватись, якщо тільки сама Сербія не змінить своєї зовнішньої політики та спрямує її на НАТО. На даний момент це навряд чи станеться", - зазначив Вуйович у коментарі DW.

На думку експерта, Росія спробує зберегти великий вплив, замінивши у певній мірі Сербію та використовуючи політичні структури, які раніше були під впливом Белграда. Але навіть цей вплив буде меншим, ніж раніше, завдяки обміну даними розвідки між членами НАТО, вважає Вуйович.

Чорногорія "перетнула Рубікон"

Хоча Чорногорія і лишається розділеною у питанні ставлення до НАТО, формальне входження країни до складу Альянсу є важливою подією у її історії, переконаний Вуйович.

"Навіть з усіма цими змішаними почуттями ми можемо сказати, що Чорногорія перетнула Рубікон та остаточно визначилась із дилемою щодо вибору між Сходом та Заходом. Можна сказати, що вона умовно стала частиною Заходу, хоча водночас варто сказати, що знадобиться багато часу, щоб зміцнити цей прозахідний напрямок", - наголосив Вуйович.