Доля "зеленої енергетики" після Клюєва і Януковича

Хоча підприємства "зеленої енергетики"в Україні генерують трохи більше 1% від всієї виробленої електроенергії, однак на "зелений тариф" йде близько 10% від загальної суми коштів, які ДП"Енергоринок" виплачує виробникам електроенергії. Альтернативна енергетика для українців дорожчає через курс євро, до якого прив’язані ці тарифи. І хоча Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг знизила на 55% "зелений тариф" для сонячної енергетики і на 50% - для решти відновлюваної генерації , "зелена енергетика" залишається надзвичайно дорогою для України. "В минулому 2014 році на виплату тарифів по "зеленій енергетиці" пішло 6,4 мільярда гривень. В цьому році ця сума зросте майже вдвічі до 12 мільярдів гривень. Причина - не збільшення потужностей, а девальвація гривні, бо "зелений тариф" прив’язаний до євро і його виплачують в євро", - пояснив Deutsche Welle член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Андрій Герус.

Бізнес "для своїх"

Дорожнеча української "зеленої енергетики" обумовлена високими "зеленими тарифами", прийнятими нацрегулятором у 2009 -2010 році відповідно до закону, який, як стверджують критики, фактично писався під конкретних людей з оточення Януковича. Тоді найвищий тариф у майже 47 євроцентів за вироблену кіловат-годину отримали сонячні електростанції, майже 97 відсотків з яких на той момент було зосереджено в компанії Activ Solar, яку експерти і учасники ринку пов’язують з сім’єю Клюєвих: колишнім головою Адміністрації президента Януковича Андрієм Клюєвим та його братом, депутатом Сергієм Клюєвим.

У компанії Activ Solar спростовують, що компанія належить Клюєвим. 2008 року, наголошують у компанії, брати продали її зятю Андрія Клюєва Каве Ертефаю. Утім, вже роком пізніше Ертефай переоформив компанію на траст з Ліхтенштейну P&A Corporate Trust. Його бенефіціари залишаються анонімними, однак чимало обставин вказують на зв’язки з екс-президентом Януковичем і його оточенням. Зокрема, на ліхтенштейнський траст та пов’язані з ним компанії була оформлена власність резиденцій Януковича "Межигір'я" і "Сухолуччя". Цей факт змусив низку українських ЗМІ висловити припущення, що сонячна енергетика є спільним бізнесом Януковича і Клюєвих.

Номінально Андрій і Сергій Клюєви є лише власниками компанії австрійської SLAV AG з річним оборотом у близько 200 мільйонів євро. Основна діяльність, згідно з австрійською звітністю - продаж обладнання для виробництва "зеленої" енергії.

Пільги і протекціонізм

Виробники електроенергії з альтернативних джерел в Україні отримали чималі пільги - вони звільнялися від податку на прибуток до 2020 року, а ввезення профільного обладнання і матеріалів не обкладалося ПДВ. Також за законом "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів", орендна плата за землю для них була зменшена на 70 відсотків. Хоча деякі з цих пільг в минулому році скасували, але основна преференція залишилася - у виробників альтернативної енергії держава зобов’язана викупити всю вироблену ними електроенергію за встановленими тарифами.

У законі про "зелену енергію" від 2009 року була закладена норма про "місцеву складову" - починаючи з 2012 року, питома вага сировини і матеріалів українського походження у вартості будівництва об'єкта електроенергетики має становити не менше 15 відсотків, а з 2014 року - не менше 50 відсотків. "Місцева складова - це механізм непрозорий і штучно там закладений, бо "зелений тариф" високий і автори закону думали, що туди прийде багато інвесторів, тому штучно обмежили цією нормою доступ до альтернативної енергетики", - визнає Андрій Герус. Єдиним учасником ринку, який відповідає вимогам закону про "місцеву складову" у сонячній енергетиці є саме компанія Activ Solar. Зокрема, їй належить Запорізький завод напівпровідників, який виробляє полікремній, необхідний для виготовлення сонячних батарей. Утім, цей завод у березні минулого року зупинив роботу.

Кінець "місцевої складової" - початок конкуренції?

Аби створити конкурентні умови у цій сфері, Національна комісія виступила з ініціативою внести зміни до чинного закону. "Місцеву складову" НКРЕКП пропонує скасувати, замінивши надбавкою в 10 відсотків до "зеленого тарифу" тим, хто купуватиме для своїх підприємств "зеленої енергетики" українське обладнання. Також пропонується зменшити тарифи для сонячної енергетики до 17 євроцентів за кіловат-годину, вітроенергетиці до 10 євроцентів. При цьому комісія хоче на 15 років зберегти для виробників альтернативної енергетики прив’язку тарифу до євро, мотивуючи це тим, що ці компанії брали кредити саме в євро в міжнародних фінансових структурах, зокрема, в ЄБРР, і мають якось розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Профільна енергетична асоціація України пропонує, аби у змінах до закону було прописано, що тариф визначається на відкритому конкурсі і перемагає та компанія, яка запропонує найнижчий, а не як зараз - коли тариф встановлює сама Нацкомісія. Однак виробники проти такого нововведення. "Якщо будуть конкурси з відбору - ми повернемося до корупції: ринок буде знову поділений - у ДТЕК - найбільша вітрова станція, у Клюєвих - сонячні станції. І все буде так, як було", - обурюється директор компанії "Сивашенергопром" Андрій Немченко.

Чи є шанс для сонячної батареї на даху?

Олександр Сокиржинський, представник підприємства "Аванте", яке встановлює сонячні панелі та вітряки, критикує, що конкурсний відбір для доступу до "зеленого тарифу" ще більше закриє його для дрібних виробників. "У мене стоїть вдома два кіловати сонячних батарей. Я міг би запропонувати найнижчий тариф в гривні, бо я ж не брав кредитів у євро. Але як я зможу через цей конкурс вийти на ринок? Чому ми не враховуємо дрібних українських виробників, які по кіловату чи п'ять кіловатів можуть продавати в ринок?", - запитує Сокиржинський.

Ініціатори законодавчих змін запевняють, що подбають про фізичних осіб-власників сонячних панелей. Їм планують збільшити максимально допустимі потужності генерації з 10 до 16 кіловат. Планується також дозволити продавати електроенергію у загальну енергомережу власникам домашніх вітряків. Однак головна проблема для дрібних виробників - не квота, а бюрократія і відсутність належних технічних умов, каже представник Експертної платформи з енергоефективності Олексій Хабатюк, який особисто має домашню сонячну мініелектростанцію та продає надлишок виробленої електроенергії в загальну енергосистему. "Аби підключитися, в Україні треба пройти сім кіл пекла", - розповів Deutsche Welle Олексій Хабатюк. Тому, за його словами, в Україні сонячні батареї на дахах встановлюють лише ентузіасти, яких одиниці.

Водночас, приміром, у Німеччині, яка є "першопрохідцем" у розвитку відновлюваної енергетики, основна частина виробленої сонячної енергії припадає не на енергокомпанії, а на пересічних німців, на дахах яких встановлені сонячні батареї.

Інвестори побачили позитив

Тим часом на зміни до закону про "зелений тариф" покладають надії великі інвестори. Вони сподіваються, що отримати доступ до привілейованого тарифу буде значно легше. "Іноземні інвестори завжди порівнюють міжнародні умови і тамтешній "зелений тариф" і український. Дотепер сонячним електростанціям надавалися значні преференції, яких немає ніде в світі. Тут треба врахувати світові тенденції і запропонувати виробникам рівні умови", - зауважив в інтерв’ю Deutsche Welle директор EuroCape New Energy Пітер О´браєн. Він відзначив, що вперше за останні роки інвесторів та виробників включили у робочі групи з підготовки законодавчих змін.

У Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, сподіваються, що Верховна Рада у травні ухвалить законодавчі зміни, а з липня виробники вже працюватимуть за новими правилами. Регулятор запевняє, що тоді "зелена енергетика" в Україні буде доступною для всіх, а не лише для обраних.