Чернівці: місто померлих поетів
12 грудня 2012 р.Нора Ґомрінґер – відома німецька поетеса, лауреат численних літературних премій. Разом з іншими письменниками, художниками та журналістами з цілої Європи, Північної Америки та Ізраїлю вона відвідала у Чернівцях Міжнародний літературний фестиваль "Чернівеький меридіан" (Meridian Czernowitz), який цьогоріч проводився вже втретє.
Несподівані зустрічі
Автобус привозить пасажирів на єврейський цвинтар. Нора знайомиться тут з двома жінками. Це Ірена та Гелена Зільберблатт зі Сполучених Штатів. "Наш прадід народився в Чернівцях, - каже одна з них. - Пауль Целан та Зельма Меербаум-Айзінґер – наші родичі".
Німецькомовний поет та перекладач єврейського походження Пауль Целан вважається одним з найкращих ліриків Європи. Він народився 1920 року в Чернівцях. Голокост, через жахіття якого йому довелося пройти, залишив глибокі рани на подальшому житті та творчості Целана і став для нього тяжкою душевною травмою на все життя. Поет вкоротив собі віку 1970 року в Парижі.
Троюрідна сестра Целана, німецькомовна поетеса Зельма Меербаум-Айзінґер, яку нерідко називають "буковинською Анною Франк", також жила у Чернівцях. Але війну вона не пережила. У віці 18 років Зельма померла від тифу в таборі в селі Михайлівка, куди її депортували 1942 року.
Слідами предків
Сестри Зільберблатт розшукують могилу свого прадіда. "Це десь тут. Коли ми 2004 року вперше побували в Чернівцях, нам допомогли її знайти ", каже одна із сестер. Тоді їх запросили на урочисте відкриття меморіальної дошки на будинку, в якому колись мешкала Зельма Меербаум-Айзінґер. За словами сестер, тоді в Чернівцях мало хто цікавився німецько-єврейською культурною спадщиною. Але завдяки проведенню тут літературного фестивалю все помітно змінилося.
З історією життя та творчістю Зельми Меербаум-Айзінґер сестри Зільберблатт хочуть познайомити також людей, які живуть в англомовному просторі. Саме завдяки їхнім зусиллям твори "буковинської Анни Франк" перекладені англійською мовою та опубліковані окремою збіркою. Кілька екземплярів цього видання сестри хочуть подарувати вчительці, яка викладає англійську в гімназії, де колись навчався Пауль Целан.
У юній Зельмі Нора Ґомрінґер бачить трохи себе саму. Обидві були підлітками, коли почали писати вірші: Нора – у 16-річному віці, Зельма – у 15 років. Німецьку поетесу захоплюють вірші єврейської дівчинки. "Не встигла дописати…", - це був останній запис Зельми в зошиті, в якому вона записала 57 своїх віршів. Дівчині дивом вдалося зберегти цю збірку в таборі та передати на волю.
Чернівецькі євреї
За оцінками чернівецького рабина Менделя Ґліценштайна, нині у місті мешкають близько трьох тисяч євреїв. Сам Ґліценштайн родом з Ізраїлю, але вже майже дев'ять років мешкає у Чернівцях, де хоче відродити єврейську громаду. "Ми плекаємо традиції, відкриваємо дитячі садки, школи продовженого дня, студентські клуби, вивчаємо Тору, - розповідає він. - Найважливіше зробити так, щоб євреї більше не цуралися відкрито демонструвати своє віросповідання".
Помічниця рабина Олександра Онуфраш показує списки з іменами, адресами та датами народження прихожан місцевої синагоги. Імен євреїв, які пережили війну і досі мешкають у Чернівцях, не набереться й з десяток. А тих, для кого рідною мовою є німецька, – ще менше.
Один з них – 93-річний Макс Шиклер. Він охоче згадує про часи, коли в Чернівцях мало не на кожному кроці можна було почути німецьку. "У Чернівцях тоді жило 57000 євреїв та 25000 німців. Вони мешкали у передмісті Рош. Також люди інших національностей знали німецьку".
Після Першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини Буковину з Чернівцями приєднали до Румунії. Для румунської влади німецька мова була як скалка в оці. "Тим не менше румунам так і не вдалося румунізувати місто. Чернівці залишилися переважно німецькомовними ", - згадує Макс Шиклер.
Целанівський меридіан
Після Другої світової кількість корінних євреїв у місті скоротилася вдвічі – багатьох убили, решта – емігрували. До міста почали переселятися євреї з інших куточків України, адже назва міста діяла на них магічно. Але новоприбулі євреї вже не володіли німецькою.
Утім, залишилося кілька однокласників Шиклера, з якими він продовжував спілкуватися німецькою: про старі Чернівці, про Пауля Целана, який ходив до тієї ж гімназії, що й вони, про поетесу Розу Ауслендер та інших. Але з усіх видатних синів та дочок міста найбільше Шиклера захоплює Йозеф Шмідт - співак, якого називали "буковинським Карузо" і який 1942 року помер у таборі для інтернованих поблизу Цюриха.
Для Пауля Целана Чернівці були меридіаном. Меридіаном його життя, чимось, що об'єднує багатьох людей у світі. Таким хочуть зробити свій літературний фестиваль і організатори "Чернівецького меридіану". А для багатьох – це остання нагода відвідати батьківщину своїх прадідів та поспілкуватися з людьми, що пережили Голокост і залишилися тут мешкати, такими, як Макс Шиклер.