Трамп як автор
9 січня 2017 р.Програма, з якою Дональд Трамп виграв президентські вибори у США, великою мірою відповідає змісту його книги "Знову великі! Як я врятую Америку!". У травні 2015 року вона вийшла друком і в Німеччині, але місцеві ЗМІ майже зовсім не звернули на неї уваги - на відміну від читацької публіки. За інформацією видавництва Plassen Verlag, вже видано її третій наклад. Німецьким читачам Трамп досі був відомим переважно як автор бестселерів з порадами як розбагатіти.
У себе на батьківщині, де, за приблизними оцінками, лише минулого літа було продано 200 тисяч екземплярів його останньої книги, Трампа вже давно знають як автора програмно-патріотичних творів. У них він не лише висловлює своє занепокоєння щодо майбутнього США, а й оприлюднює власне бачення прийдешнього.
Так, 2000 року він видав книгу "Америка, якої ми заслуговуємо", а 2011 - "Настане час стати жорсткими. Знову зробити Америку першим номером", або "Знову зробити великою", як зазначається у кишеньковому виданні.
Звідси походить і "Знову великі" у заголовку останнього німецького перекладу, що можна розглядати як своєрідну актуалізацію обох названих книг. Усі три праці мають однаковий лейтмотив, особливо цікавим є погляд Трампа на зовнішню та безпекову політику, насамперед з огляду на Близький Схід і боротьбу з тероризмом.
Найбільша загроза для світової безпеки
До початку тисячоліття американський мільярдер пихато радив "хірургічний удар" проти Північної Кореї. Він мав стати непрямим попередженням для інших "конспіративних союзників" комуністичної диктатури - Іраку, Ірану, Лівії та Китаю, що з точки зору Трампа, становлять найбільшу загрозу для світової безпеки поруч з "Аль-Каїдою" бен Ладена, чию потенційну небезпеку він тоді правильно розпізнав. Іран та Ірак, на думку бізнесмена, тоді перебували на шляху до створення атомної бомби, керівництво у Тегерані ж було найнебезпечнішим ворогом з двох - через високорозвинені іранські ядерні технології в країні, а також ракети, які незабаром будуть спроможні досягти території США.
З 2011 року, на погляд Трампа, Іран становить особливо велику небезпеку. Адже вторгнення США в Ірак, від якого він застерігав, не лише коштувало Вашингтону шалених грошей, але й дало змогу іранському впливу в регіоні дуже сильно зрости. Трамп різко критикував Обаму, закидав йому нерішучість стосовно іранського керівництва. Найвищою метою американської зовнішньої політики щодо Тегерана має стати покладення краю його ядерним прагненням ще й тому, що радикальний іранський режим або сам застосує ядерну зброю, або передасть її у розпорядження терористів, писав Трамп 2011 року.
"Нічого не варта атомна угода"
У новій книзі Трампа Пакистан і Лівія взагалі не згадуються, хоча ще півдесятиліття тому він хотів з них як з нестабільних і невдячних країн вимагати гроші за військову допомогу США. У розділі "Зовнішня політика: боротьба за мир" майбутній президент США присвячує увагу насамперед противникам - "Ісламській державі", Ірану та Китаю. Ще у вступному слові Трамп нарікає, що російський президент Володимир Путін, якого він особисто дуже цінує, перехитрував Барака Обаму і створив у Сирії коаліцію, яка його невдовзі зробить "єдиним спроможним лідером у світі". У розділі, що стосується зовнішньої політики, повторюються вже відомі скарги: мільярди доларів змарновано на Близькому Сході, а Ізраїлю, найважливішому союзнику США у регіоні, зроблено боляче.
Новим є, звісно, засудження угоди з Іраном як договору, що нічого не вартий. Наслідком цієї політики, на думку Трампа, стало те, що "уявлення про американську велич, про нашу країну як ватажка у вільному і невільному світі, потьмяніло". Рецепт протидії цьому від Трампа - самозобов'язання стати найсильнішою військовою силою у світі, що мають фінансово підтримувати союзники, котрі перебувають під захистом США.
Розв'язати руки армійському керівництву
З точки зору обраного президента США, озброєння є передумовою постійної готовності до застосування сили. На відміну від випадку з Іраном, де його вимога покласти край атомній угоді не має жодних конкретних порад до застосування сили, у випадку поводження з "Ісламською державою" він вважає це необхідним. Крім того, терористична організація "сидить" в Іраку та в Сирії на нафтових потоках, які американцям вже давно варто було б "забрати". "Якщо військові радники рекомендуватимуть, "ми маємо відрядити обмежену, але достатню кількість сухопутних військ", вважає Трамп.
Що думає з цього приводу його майбутній радник з питань безпеки Майкл Флінн? Він теж минулого літа видав книгу з особливо войовничим заголовком "Поле бою. Як ми можемо виграти глобальну війну проти радикального ісламу та його союзників". Головними противниками тут виступають "Ісламська держава" та Іран, місцями тісно переплетені одне з одним, у тому числі і з огляду на можливу загрозу ядерної зброї. Для Флінна військове завдання у "світовій війні" проти радикального ісламу є легшим: потрібно, як сказав він на презентації книги, лише розв'язати руки армійському керівництву. Натомість складніше, за його словами, розпізнати ісламізм як ворога, який не лише становить для американців фізичну загрозу, а й нав'язує шаріат вже у багатьох місцях у власній країні. А також складніше - визнати ісламізм як ворога політично.
Не лише точка зору, що у боротьбі проти ісламістського тероризму йдеться про захист американських базових цінностей, визначає призначеного на посаду міністра оборони Джеймса Меттіса однодумцем Трампа і Флінна. Подібно до них він також вбачає в Ірані ворога, котрий як "агресивний гравець" найбільше загрожує американським союзникам на Близькому Сході. На переконання Меттіса, "Ісламська держава" є близькою до Тегарана."Іран - не ворог "Ісламської держави",- констатує він. Ще 2014 року Меттіс висловився за наземну операцію проти "Ісламської держави" з "належним складом військ". Він тоді засудив категоричну відмову адміністрації Обами застосувати наземні війська , а також піддав осуду у серпні 2015 року у журналі Time її військову політику в регіоні як таку, що не мала плану. Отже, у військово-політичній площині у Вашингтоні за президентства Трампа дещо зміниться, питання тільки в тому, якими будуть наслідки.