Хто збиратиме уламки Партії регіонів?

Партія регіонів розсипалася, немов картковий будинок, щойно її верхівка втекла до Росії після розстрілу Майдану. Що залишилося від колишньої партії влади, наочно має показати перший "опозиційний" з'їзд. Його головна інтрига – обрання нового з лідера напередодні президентських виборів. Утім, зібратися регіонали ніяк не можуть - вже кілька разів з'їзд переносився. Ще кілька днів тому планувалося, що регіонали збируться 22 березня у Донецьку. Однак незадовго до цієї дати оголосили новий час і місце - 29 березня у Києві.

Хто втік, хто залишається?

Разом з падінням режиму і втечею екс-президента Віктора Януковича почала сипатися і вся вибудована ним партійна вертикаль. Частина найближчих соратників миттєво покинула лави партії, що втратила владу. Деякі з тих, що формально залишаються в партії, зникли з України, а значна кількість депутатів пригнічена арештами рахунків Заходом та невизначеністю щодо свого подальшого політичного існування.

Після зникнення Миколи Азарова формально роль керівника партії залишилася за екс-спікером парламенту Володимиром Рибаком, який, до речі, був одним з засновників партії. А екс-губернатор Луганщини Олександр Єфремов продовжує виконувати обов’язки керівника партійної фракції. Ще донедавна найбільша фракція в парламенті скоротилася майже вдвічі. На сьогодні вона складається зі 119 депутатів. І має підтримку не більше як 5-7 відсотків виборців. Такі реалії, визнав народний депутат Микола Левченко під час свого виступу в Донецьку на нещодавній партконфренції. Левченко також дав зрозуміти, що Янукович вивіз з собою і "золото партії". "Все, що в нас було, Віктор Федорович Янукович увіз з собою 22 лютого", - висловився Левченко.

Картину подальшого існування партії має прояснити з’їзд. Його дата вже декілька разів переносилася, а місце його проведення ще не визначено. Між тим, від цього заходу громадськість очікує розв’язання головної партійної інтриги – хто буде обраний новим лідером і кандидатом в президенти.

Головний вектор – проросійський

У самій партії на посаду можливого керівника називають кандидатури Олександр Єфремова, Нестора Шуфрича та з більшої долею вірогідності Сергія Тігіпка. Утім, жодного з них неможливо асоціювати з колишнім авторитарним лідером, який тим не менш мав певну харизму "свого президента" для простих мешканців індустріального сходу, зазначає в спілкуванні з Deutsche Welle донецький соціолог Ярослав Пасько.

"Якщо взяти будь-кого з нинішніх претендентів, перш за все Тігіпко, то цілком очевидно, що його впливу не достатньо, щоб навколо нього згрупувалися всі. Він скоріше схожий на керівника одного з сегментів партії, ніж на лідера. Так само можна казати і про інших кандидатів, яких наразі називають", - каже соціолог. На його погляд, Партія регіонів, яка до політичної кризи нараховувала півтора мільйона членів, вже не здатна претендувати на пріоритетні ролі, якщо не буде втручання Росії у цей процес. Адже насправді сьогодні ніхто не може остаточно визначити, яким буде зовнішній вплив, і на кого зробить ставку Росія під час президентської гонки. Утім, проросійський вектор залишається і надалі найбільш впливовим в партії, каже експерт.

Ахметов буде тримати баланс

На думку опитаних Deutsche Welle оглядачів, наразі формування сфер впливу, консолідація навколо тієї чи іншої фігури, постійні перегрупування і домовленості відбуваються дуже ситуативно. В першу чергу, це - заради порятунку власного бізнесу. Актуальність кандидата в президенти також залежатиме від ситуації. При тому, що називається кандидатура Тігіпка, поки незрозуміло, де буде знаходитися Колєсніков, і так само незрозумілі амбіції Левченка.

"Стосовно ж позиції Ріната Ахметова – він завжди залишається осторонь від конфлікту і тримає баланс. Це його головна життєва стратегія. Вона рятувала його весь час, і він залишається їй вірний і в даний момент." - зазначає в коментарі Deutsche Welle голова обласного Комітету виборців України Сергій Ткаченко.

Знову федералізація

Сьогодні Партія регіонів в стані розпаду та деморалізації. Партія посипалася, оскільки трималася на авторитеті однієї людини, каже Ткаченко. Наприклад, коли загинула вся політична еліта Польщі в авіакатастрофі в Росії, це не привело до якогось колапсу усередині країни. Всі демократичні інститути, як працювали, так і працюють. Натомість тут втекла одна людина і все рухнуло. Фактично, це було об’єднання олігархів навколо однієї людини, а в якості політичного щита узяли месидж про розвиток регіонів, каже представник КВУ.

Утім, і сьогодні на тлі публічних заяв про формування партії на принципах демократії та нової ідеології фактично головною стає застаріла риторика про федералізацію та статус російської мови. "Головний месидж, а скоріше мем, який повісять на партійний прапор - це федералізація. І саме навколо цієї ідеї і будуть спроби знову консолідувати мешканців Донбасу. Утім, сам процес федералізації ніхто остаточно не розуміє. Цей мем з бюджетною федералізацією, скоріше форма захисту своїх інтересів, ніж нова прогресивна ідея", - зауважує Ткаченко.

Зібратися, щоб зберегти бізнес

Теж саме стосується і нового керманича. Скоріш за все, він буде непрохідний в президентських перегонах. "Передусім лідер потрібний заради власної безпеки. Адже зрозуміло: щойно стабілізується політична ситуація, то почнуться антикорупційні розслідування. Тож насамперед потрібно консолідуватися, аби захистити свої бізнес-інтереси ", - зауважує Ткаченко.