Життя поблизу демаркаційної лінії

Траса Е 97 - один з трьох автошляхів, які сполучають Крим з материковою Україною. Саме цією дорогою їздили більшість туристів з України, Росії, Білорусії відпочивати в Крим, або далі паромною переправою через РФ в Грузію. До 2014 року ця траса, яка починається у Херсонській області, була "живою": в обидва боки рухалися потужні потоки автомобілів, обабіч цілодобово працювали базари з сільськогосподарською продукцією, чорноморською рибою, всіляким придорожнім крамом.

Нині траса порожня. Зрідка лише проїжджає автомобіль чи автобус у напрямок контрольного пункту в’їзду - виїзду (КПВВ) "Каланчак", що перекрив цю трасу з обох боків на адміністративному кордоні з Кримом. Узбіччя заміновані. Базари закриті. "Як Росія забрала у нас Крим два з половиною роки тому, так тепер і живемо. Все позакривалося. Заробітків немає, бо ніхто в Крим не їде", - нарікає Іван Опанасович. Він один з небагатьох місцевих селян, які продовжує привозити свої овочі та фрукти на закритий риночок, обабіч траси Е97. "Я торгую. А що робить? Ось татари привезли мені на продаж знамениту ялтинську червону цибулю. Люди зупиняють, питають. Може ще й мого чогось куплять разом з цибулею", - не втрачає надії чоловік.

Все вирішувати у Херсоні

Місцевим, які живуть у селах Херсонської області, на кордоні з Кримом його окупація та економічна блокада дається в знаки. "Від нашого села до Армянська п'ятнадцять кілометрів. Сів було на автобус і за півгодини ти в лікарні, чи у совбез чи у магазин. Тепер всі справи треба вирішувати у Херсоні. А це звідси більше ста кілометрів. Шо, наїздися?", - риторично запитує 83- річний Павло Іванович Пальченко з села Бабенковка Перша, що знаходиться практично на демаркаційній лінії з Кримом. Втім, чоловік зізнається, що попри свій вік йому доводиться як і раніше їздити до Армянська. "Я все життя пропрацював на Титановому заводі і пенсію мені нараховували там. Раніше отримував гривнями, а тепер дають російськими рублями: 11 600 рублів щомісяця. Ось сказали, що потрібно оформити російський паспорт, бо більше не дадуть", - ділиться Павло Іванович. Він не підтримує окупацію Криму Росією, але зізнається, що його пенсія виросла втричі після цього і він тепер може дозволити собі купити "копченої ковбаски".

Його односельчанка, продавчиня місцевого магазину Валентина дивиться на діда скоса, оскільки селяни після 2014 року залишилися без жодних заробітків. "Було виростимо на городі помідори, моркву, огірки, то все везли у Крим продавать. Була копійка. Молоко наше купував Каланчакський молокозавод і продавав його до Криму. Тепер все. Молоко наше дешевше, аніж вода - по 2 гривні купує молокозавод, бо немає де продавати. А ти спробуй вигодуй цю корову", - нарікає Валентина.

"Якщо вкрали шматок Батьківщини"

Ситуація типова не тільки для села Бабенківка Перша. Традиційно сільські домогосподарства Приазов’я виробляли м'ясо та молоко для місцевих переробних заводів у Каланчакському, Новотроїцькому, Іванівському, Чаплинському районах, які звідти поставляли її у кримські міста та оздоровчі комплекси на півострові. Від цих економічних зв’язків мали зиск всі: селяни мали заробітки, місцеві підприємства заповнювали кримські крамниці, кримчани задовольнялись відносно дешевою та якісною продукцією. Однак все змінилося у грудні 2015 року, коли уряд України, після блокування кримськими татарами ввозу товарів на півострів, ухвалив офіційне рішення про обмеження поставок товарів в Крим і в зворотному напрямку у відповідь на окупацію Криму Росією.

"Якщо у вас вкрали шматок Батьківщини, то треба є чимось жертвувати, аби її повернути, бо зараз Крим, потім схід, а далі південь Росія забере, якщо її не блокувати", - вважає Дилявер Сейтумеров, керівник каланчакського громадського формування "Аскер", куди входять переважно кримські татари. Це формування й наділі продовжує разом з прикордонниками на пунктах пропуску на адмінкордоні з Кримом слідкувати за вивезенням товарів на півострів. "Жодна фура за цей час тут не проїхала", - з гордістю констатує чоловік. Він переконаний, що поступово економічна блокада Криму дає свої результати і місцеве населення, яке живе у прикордонних районах вчиться працювати у нових умовах. "Тепер ці підприємства переорієнтували збут своєї продукції. Це видно на овочевих оптових базах. Туди приїжджають тепер не кримські машини, а з західних українських областей", - наголошує Дилявер Сейтумеров.

Новий час диктує своє

Однак окупація та економічна блокада Криму має і свої плюси для жителів Херсонської області. Через закриті кордони не всі колишні завсідники кримських пляжів наважаються їхати на літній відпочинок на окупований півострів. Тож чорноморські та азовські курорти Херсонщини стали надзвичайно популярними серед українців останні два літніх сезони. На початок серпня, Херсонська облдержадміністрація звітувала, що морські курорти області відвідало більше 3 мільйонів туристів. Це на чверть більше, аніж було відпочиваючих у цьому регіоні 2014 року і майже вдвічі більше, ніж до окупації Криму. "А ще осінь попереду. В 2016 році ми очікуємо більше3,5 мільйонів туристів", - наголошує голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв.

Дійсно, на пляжах Скадовська, що за 50 кілометрів від кордону з Кримом, цього року ніде яблуку впасти. Крамнички, овочеві лавки, різноманітні кафе та розважальні комплекси у цьому місті ростуть тут як на дріжджах. Місцеве населення почало поступово переорієнтовувати своє виробництво під потреби туристів. "Раніше возив кавуни на ЮБК. Поки довезеш машину вб’єш. Зараз в Крим не поїдеш, то торгую прямо з поля. Продаю скадовським туристам по 1,5 гривні за кілограм. Хоч дешевше ніж у Криму, але те й на те виходить", - сміється місцевий фермер Віктор. Його кавуни знають всі. "Органічні, без селітри, солодкі. Вчимося працювати по-іншому а, що робити - новий час диктує свої вимоги", - підсумовує Віктор, пригощаючи покупців своїми запашними кавунами.