Фінансування партій в Україні

Один з найпотужніших викликів, які стоять перед новим парламентом в Києві - необхідність урегулювати питання фінансування політичних партій. Адже досі проблемою залишається те, що, пройшовши до Верховної Ради, політсили часто виконують не передвиборчі обіцянки, а відпрацьовують фінансові зобов’язання перед олігархами, з чиїх кишень годуються. Щоб розірвати замкнене коло, вважають експерти, всі питання щодо фінансування політичних партій потрібно врегулювати на законодавчому рівні. Це стосується, зокрема, й обов’язкового прозорого звітування політсил про отримані та витрачені кошти, у тому числі, якщо йдеться про гроші, отримані від спонсорів.

Європейський досвід

Першою вимогою до законотворців, на думку директора Центру політичних студій та аналітики Віктора Тарана, є забезпечення незалежногосталого фінансування для партій - окрім членських внесків. "Як показує практика європейських країн та країн Північної Америки, таким виходом є запровадження державного фінансування ", - зазначає експерт.

Тому, на його думку, Україні "не варто вигадувати велосипед" і перейняти цей досвід. "Мені здається, що найкраще нам підходять німецька і польська системи, які, на мій погляд, дуже схожі. Польська, наприклад, полягає в тому, що державою фінансуються лише партії, які пройшли в парламент, залежно кількості здобутих політсилою депутатських місць", - вважає Таран.

Тяжка розлука з "покровителями"

Спроби впровадити державне фінансування партій в Україні вже були. Навесні цього року громадськими активістами та експертами у співавторстві з представниками майже всіх фракцій був розроблений проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення прозорості фінансування політичних партій в Україні та передвиборної агітації". Однак підтримки серед парламентарів документ так і не здобув.

Публічні заяви партій про необхідність звітувати про походження своїх коштів та декларування це в передвиборчих програмах лишаються популізмом, вважають експерти. Мовляв, народні депутати не хочуть пиляти гілку, на якій сидять. За словами Юлії Тищенко з Українського незалежного центру політичних досліджень, деякі політики навіть вважають питання державного фінансування партій "електорально непопулярним" і воліють через це його не порушувати. Допомогти в цій ситуації, на її думку, повинен тиск експертних організацій і міжнародних структур. Експерти покладають надію на новий парламент та нагадують, що зобов’язання впровадити закон про джерела фінансування партій міститься, зокрема, в Антикорупційній стратегії, яку 14 жовтня цього року парламент затвердив окремим законом.

"Демократія - недешеве задоволення"

Те, що українці часто слабко розуміють, чому в умовах кризи та війни, на тлі зростання цін на товари й комунальні послуги вони мають ще й утримувати законодавців, яких часто вважають "дармоїдами", стверджують деякі експерти. Однак "демократія - недешеве задоволення", нагадує Віктор Таран. "За нашими підрахунками, на фінансування партій потрібно від 300 до 500 мільйонів гривень на рік, що не так і багато. Потенційно ми від цього виграємо, вклавши кошти один раз", - каже він. До того ж, зазначає експерт, якщо правильно перерозподілити податки та ліквідувати корупційні схеми, то українці додатково не відчують на своїх кишенях витрат на фінансування партій.

Саме тому, зазначають експерти, дуже важливо проводити інформаційну роз’яснювальну кампанію серед населення. "Суспільство повинно усвідомити: якщо не громадяни будуть платити партіям через державні механізми, тоді це й надалі робитимуть олігархи", - підкреслює Юлія Тищенко.

На думку голови правління Комітету виборців України Олексія Кошеля, зараз потрібно думати не лише про державне фінансування партій, а й про механізми, які зроблять українську політику й виборчі процеси дешевими та створять однакові умови для всіх політичних сил. "До прикладу, вартість виборів у Польщі в десятки разів менша, ніж в Україні", - порівнює Кошель. На думку експерта, здешевити передвиборчу кампанію в 4-5 разів може заборона комерційної політичної реклами на радіо та телебаченні та заміна її, до прикладу, на політичні дебати, що також зменшить залежність від спонсорів.