Фільм «Гра богів»: футбольні подачі у Гімалаях

Десь на півночі Індії знаходиться тибетський монастир у вигнанні, в якому близько сотні монахів вивчають буддизм. Двійко юнаків є новачками й отримують настанови щодо правил життя в монастирі. Однак перед початком їхнього навчання 14-річний Оргієн показує їм свою кімнату, повністю обвішану футбольними плакатами. «Це мої скарби, - захоплено каже він, - Я сам усіх їх зібрав. Знаєте, хто це? Цей - найвправніший! Його звати Рональдо. Його маківка виголена, як і в нас. Але він не монах. Ти його ще побачиш. Я візьму тебе з собою на гру…»

Події картини розгортаються під час світової футбольної першості у Франції 1998 року. Аби бути в курсі футбольних перипетій, монахи по черзі в алфавітному порядку вислизають з монастиря до сусіднього села, аби подивитися матч і розповісти про гру своїм побратимам. У паузах між молитвами молоді монахи самі ганяють на подвір’ї у футбол. Замість м’яча – порожня бляшанка з-під кока-коли.

Брутально, але без сексу

Однак нічні вилазки не залишаються непоміченими. Футбольне захоплення монахів викликає в новачка розгубленість. І він звертається за порадою до наставника. Діалог з фільму: «Молодих важко навчити дисципліні. Особливо тепер. – Чому особливо тепер? – Тому що тепер чемпіонат світу з футболу. – А що таке футбол? – Можна сказати так: дві цивілізовані нації змагаються за м’яча. – За м’яча? А це дуже брутально? – Так, часом. – Це має також якесь відношення до сексу? – Ні-ні, у футболі немає сексу. – Звідки ти все це знаєш?»

Під час наступного візиту до села монахів викидають надвір через їхнє надмірне захоплення матчем. Аби побачити кінець гри, їм не залишається нічого іншого, як позичити десь телевізор і притягти його до монастиря.

Фільм режисера Хієнце Норбу став не лише першим художнім фільмом у Бутані. Він у розважально-філософській тональності розповідає про традицію і сучасність.

Автори: Бернд Соболла / Христина Ніколайчук

Редактор: Тетяна Бондаренко