Трамп демонструє "класичну стратегію диктатора"
1 липня 2020 р.Вітторіо Гесле (Vittorio Hösle) є всесвітньо відомим філософом. От уже понад два десятиліття цей німецько-італійський мислитель живе і працює в США. Головна тема його досліджень - філософія політики. Гесле передусім відомий своїми роботами "Мораль і політика" (1997) та "Глобальні центробіжні сили - історично-філософське картування сучасності" (2019). В Україні його книжка "Практична філософія в сучасному світі" здобула відзнаку "Книжка року 2003" у категорії "Софія - Сучасна філософія". В інтерв'ю Deutsche Welle Гесле поділився міркуваннями щодо американського президента Дональда Трампа, майбутнього трансатлантичних відносин та стану, в якому перебуває Європейський Союз.
Deutsche Welle: Професоре Гесле, західний світ стає крихким. Дональд Трамп, проблеми у трансатлантичних відносинах, невдоволення в Європі. Як Ви оцінюєте такий розвиток?
Вітторіо Гесле: Ситуація стала проблематичною. Ще десять років тому такий розвиток нам здавався неможливим. Уже у своїй роботі "Мораль і політика", яка вийшла 1997 року, я змалював чимало маловтішних прогнозів. Наприклад, що фашизм може у будь-який момент знову підняти голову. Тепер ми бачимо це.
Ви вважаєте, що над ліберальною демократією нависла загроза?
Невідомою величиною на сьогодні є те, що станеться в листопаді (коли у США відбудуться вибори президента. - Ред.) Чи оберуть знову Дональда Трампа? Уперше за останні місяці у мене з'явилася певна надія, що він програє вибори. Але в жодному разі тут ще не можна робити якихось остаточних прогнозів. Трамп володіє неймовірним владним інстинктом. Його перший великий передвиборчий мітинг, який відбувся на тлі коронавірусу, був абсолютно безвідповідальною справою. Але він потребує контакту з масами, з народом. Завдяки цьому він впадає в екстаз, але в екстаз впадає і натовп. Як і фашистські диктатори 1920-х і 1930-х років, він володіє неабияким вмінням заряджати людей ентузіазмом. У Джо Байдена так абсолютно не виходить.
Якщо Трампа знову оберуть на посаду президента…
…тоді єдність Заходу опиниться ще під більшою загрозою, ніж уже зараз. Зі звіту Болтона (книжки "Кабінет, в якому це сталося" ексрадника Трампа Джона Болтона. - Ред.) ми знаємо, що Трамп, власне, хотів вийти зі складу НАТО. І в разі своєї нової перемоги на виборах він використовуватиме кожну можливість для того, аби принизити європейські країни.
У його світогляді Європа практично не відіграє жодної ролі. По суті, він має світогляд "мобстера", глави клану, який ділить світ на сфери впливу, керуючись при цьому гаслом "Ця частина міста належить моїм наркоділкам, інша частина - твоя". У нього нема жодного розуміння конституції та розподілу державної влади. Він усім цим нехтує. Тому якщо його знову оберуть, то стане ще сумніше.
Якщо Трампа не переоберуть…
…тоді світ зможе перепочити. Але фактом є те, що країна залишиться розколотою. Проблеми нікуди не дінуться. Ментальність, яка знайшла свій прояв у особі Трампа, притаманна близько 40 відсоткам американців.
Читайте також: Коментар: США мають нарешті протистояти расизму
Яку роль для Трампа відіграє релігія?
Трамп ніколи не залишав жодних сумнів у тому, що він не є набожним і не вірить у традиційні релігійні норми. Але він знає, що велика частина його прихильників є релігійними людьми. Тому на початку червня він спочатку силою розчистив собі прохід до Єпископальної церкви поблизу Білого дому, а вже потім відвідав храм Святого Івана Павла Другого.
Це повинно було підготувати ґрунт для порушення конституції, оскільки він планує використовувати армію всупереч волі федеральних штатів. Намагаючись втілити свої плани, він робить ставку на релігійних людей. І вони голосують за нього.
Виходить, що Трамп, Америка розпрощалися з консенсусом сучасного світу - консенсусом, який передбачає розподіл влади, ліберальну демократію, свободу віросповідання? І тепер втілює свої плани в життя?
Так, без сумніву. Це класична стратегія диктора. Він усе це робить не за один раз. Він просувається маленькими кроками. Часто він робить два кроки вперед, аби потім символічно на один крок відступити. У такому разі він хоч і завоював певну територію, але люди кажуть: "Він все ж таки не настільки поганий".
Ми досі пам'ятаємо так звану "мирну промову" Адольфа Гітлера у травні 1933 року: мовляв, він, звичайно, поважатиме інші народи Європи і так далі. Це була, так би мовити, заспокійлива пігулка. Такими, власне, є диктатори. Абсолютно зрозуміло, що Трамп зневажає ідею розподілу влади. Але, на щастя, ми ще живемо в ліберальній країні з комплексною рівновагою між демократією та розподілом влади. Безсумнівно, Трамп намагається підточити фундамент розподілу влади - відносно федеральних штатів, але також відносно законодавчих органів і судової влади.
Чи вважаєте Ви, що над конституцією США нависла загроза?
Ця країна має справді одну з найкращих у світі конституцій. Неймовірно багато інтелекту було інвестовано в питання, як запобігти виникненню тиранії. Можна мати певний рівень впевненості в тому, що ця конституція переживе диктаторські замашки Трампа. Але розвалювалися країни і з хорошими конституціями. Ця країна зараз переживає вкрай небезпечну стадію поляризації.
У Німеччині багато хто вважає, що зовнішньополітичне ослаблення США призведе до посилення Європи. Чи впораються з цим Анґела Меркель (Angela Merkel) та Еммануель Макрон?
Складно сказати. Лишається лише сподіватися, що Франція та Німеччина знову стануть двигуном європейської єдності. Я - переконаний європеєць. З дитинства - я народився в Італії - я сподівався, що доживу до чогось на кшталт європейської федеральної держави або принаймні до потужного наддержавного союзу.
Але після Гельмута Коля (Helmut Kohl) мало робилося задля поглиблення європейської єдності. Спроба ухвалити конституцію, як відомо, провалилась. У Лісабонській угоді вдалося врятувати дещо із запланованої конституції, але чимало з цього носить лише політично-символічний характер.
Так, згідно з угодою, ЄС має оборонний обов'язок відносно кожної країни-члена - але ж немає армії, яка б могла взяти на себе виконання цього обов'язку. Останнім справді великим досягненням стало запровадження євро, але спільна валют передбачає також вирівнювання економік. Тому Меркель і Макрон повинні спробувати посилити економічний союз. Але найважливішим проєктом для мене залишається оборонний проєкт.
Читайте також: Трамп виводить війська США з Німеччини. Як це відбуватиметься
Чому?
Європейці повинні усвідомити, що інтерес США до Європи стрімко падає. І це не залежить від того, хто на даний момент править у Вашингтоні. Американці - чудові бізнесмени і знають: у ХХІ столітті майбутнє - за тихоокеанським регіоном. Там проживає значно більше людей, там можна зробити кращий бізнес. Тому Європа повинна навчитися сама себе захищати. Це дорого, це передбачає певне переосмислення. Але такий крок є необхідним.
1 липня головування в ЄС переходить до Німеччини. 2007 року Анґела Меркель уже один раз головувала в Раді Європейського Союзу. Тоді вона сказала: "Ми, громадянки та громадяни Європейського Союзу, об'єдналися заради нашого щастя". Відтоді вона час від часу повторює таке своє формулювання. ЄС - це велика історична епоха? Чи просто епізод?
Від усього серця сподіваюсь, що це залишиться епохою і стане початком ще більшої епохи, ще потужнішої європейської єдності. Але зараз така перспектива є відкритим питанням. Цілком імовірно, що в разі нової перемоги Трампа розвалиться не лише система західних трансатлантичних відносин, але й у Європі посиляться центробіжні сили. Уже в разі одного лише обрання на посаду президента Франції мадам Ле Пен ЄС практично втратив би шанси на виживання. Досвід свідчить, що державні союзи не є стійкими. Вони або перетворюються на федеральні держави, або розпадаються. Історичним винятком залишається лише Священна Римська Імперія німецької нації. Але вона мала дуже складну структуру з точки зору державного права. Сьогодні було б наївно думати, що так, як воно є зараз - без подальших кроків поглиблення союзу, - триватиме необмежений час. ЄС може розвалитися, як картковий будинок.
Вітторіо Гесле народився 25 червня 1960 року в Мілані, його мати - італійка, батько - німець. Упродовж понад 20 років він викладає в Університеті Нотр-Дам, що в американському штаті Індіана. До цього він працював в університетах у Німеччині та Швейцарії та очолював Інститут філософії в Ганновері.