Без реформ не обійтися

На світовому фінансовому ринку нині особливо високим попитом користуються німецькі та французькі державні облігації. Це дозволяє Берліну і Парижу брати позики під нечувано низькі відсотки. Тож, нещодавнє зниження рейтингу Франції агентством Moody's не порушило спокою її інвесторів: вони, як і раніше, впевнені у перспективах другої за величиною економіки Єврозони.

Тим не менше той факт, що вже два провідних рейтингових агентства позбавили Францію найвищої оцінки кредитоспроможності, на думку експерта Німецького товариства зовнішньої політики (DGAP) Клер Демесме, означає, що у французького президента-соціаліста Франсуа Олланда "немає іншого вибору, як реформуваи країну".

Щоправда, за понад два останніх десятиліття ще жодному французькому президенту не вдавалося реалізувати структурні реформи, спрямовані на підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни. Замість кожен новий лідер країни продовжував справу своїх попередників: на взяті в борг гроші роздавав соціальні блага.

Чому знищуються робочі місця

Так, ще 12 років тому у Франції запровадили 35-годинний робочий тиждень. У результаті, за підрахунками Організації економічного співробітництва та розвитку, країна стала чемпіоном Європи за нетривалістю робочого часу. Приміром, німці працюють у середньому на шість тижнів на рік більше, ніж французи.

Проблеми, які виникають через надто короткий робочий час, посилюються надзвичайно негнучким ринком праці. "У Франції встановлена законом мінімальна заробітна плата становить майже 50 відсотків від середньої зарплати. Це призводить до широкомасштабного знищення робочих місць. Це одна з причин дуже високого безробіття", - зазначив в інтерв'ю DW Йорґ Кремер, головний економіст другого за величиною німецького кредитно-фінансового інституту Commerzbank.

Справді, рівень безробіття у Франції нині становить близько 11 відсотків, що приблизно удвічі більше, ніж у Німеччині. Кожен четвертий француз, віком до 25 років, не має роботи. Причому найбільш швидкими темпами скорочення відбувається на промислових підприємствах.

Згідно з підрахунками Єврокомісії, за останні десять років Франція втратила у переробних галузях близько 750 тисяч робочих місць. У результаті внесок промисловості у валовий внутрішній продукт країни нині становить лише 12,5 відсотків, що приблизно удвічі менше від аналогічного показника в Німеччині.

Підприємства замаленькі, банки завеликі

Особливістю німецької промисловості та економіки Німеччини в цілому є велика кількість середніх за розміром компаній, які активно впроваджують інновації та нерідко є світовими лідерами у своїх нішах. У французького бізнесу зовсім інша структура. З одного боку, низка великих концернів зі світовим ім'ям, з іншого - велика кількість маленьких підприємств з менш як 50-ма робітниками.

Така диспропорція - прямий результат надмірного державного регулювання. Представники малого бізнесу часто просто не зацікавлені у зростанні своїх фірм, оскільки якщо штат співробітників перевищує 50, компанія відразу опиняється у лещатах численних приписів та обмежень, які стосуються, зокрема, моживостей звільнення персоналу. У такій ситуації багато підприємців намагаються не наймати нових людей, оскільки розійтися з ними буде вельми важко.

Ось і виходить, що багато французьких промислових підприємств є надто малими для того, щоб бути конкурентоздатними на глобальному ринку. А французькі кредитно-фінансові інститути навпаки - занадто великі, що теж створює проблеми для економіки. Так, баланс найбільшого банку Франції PNP Paribas склав за результатами 2011 року 90 відсотків ВВП країни.

До того ж у французьких банків бізнес більше зав'язаний на кризових державах Південної Європи, ніж у їхніх німецьких конкурентів. Тому для Франції ситуація в таких проблемних країнах, як Греція, є значно серйознішою потенційною небезпекою, ніж для Німеччини.

Наступне проблемне дитя Єврозони?

Тим більше, що й боргові проблеми Франції є більш гострими, ніж у Німеччини. Французька державна заборгованість становить 90 відсотків ВВП, німецька - 80. Парижу не вдасться у 2013 році знизити бюджетний дефіцит до прописаних правилами Єврозони трьох відсотків ВВП, натомість Берлін має шанс досягти збалансованого бюджету.

Незважаючи на очевидну вразливість французької економіки, Йорґ Кремер не схильний вважати Францію наступною проблемною країною Єврозони: "Так, вона є джерелом невизначеності. Однак я виходжу з того, що куди більше проблем виникне через Іспанію і особливо через Італію".

Експерт Commerzbank вказав на очевидні макроекономічні козирі Франції. Так, у першій половині 2012 року вона посіла четверте місце у списку країн, які змогли привабити найбільшу кількість іноземних інвестицій. Вона є також п'ятою за величиною економікою світу та шостим за значенням експортером.

Метод Франсуа Олланда

"Франція все ще має доволі міцну промисловість і головне - великі компанії, які працюють по цілому світу. До того ж французькій економіці сприяє демографічна ситуація в країні", - наголосила в розмові з DW Клер Демесме. Крім того, нагадала вона, вартість електроенергії у Франції завдяки ядерній енергетиці нижча, ніж в інших європейських країнах, у тому числі Німеччині.

Клер Демесме переконана, що Франсуа Олланд достатньо усвідомив, наскільки серйозні проблеми має країна, і вже почав їх вирішувати. "Просто його метод полягає в тому, щоб іти обраним шляхом, не відштовхуючи населення різкими заходами". Це означає, що він намагатиметься проводити реформи не так швидко, як це хотів робити його попередник Ніколя Саркозі, пояснила експерт DGAP та додала: "Він робить ставку на те, що фінансові ринки зберігатимуть спокій, а відсоткові ставки для Франції залишаться на низькому рівні". Але що станеться, коли такий розрахунок не справдиться?