Переможець виборів

Хто б міг подумати ще рік тому всерйоз, що нову першу людину в державі будуть звати Франсуа Олланд. 57-річний соціаліст вважався "блідим" і, хоч раніше він був повнуватим, легковаговиком у політиці. Однак тодішнього фаворита виборів Домініка Строс-Кана раптово вибив з колії сексуальний скандал, залишивши його поза виборчими перегонами.

Тоді й пробила година Франсуа Олланда, яку він з успіхом використав. Насправді досі він ніколи не обіймав навіть міністерської посади і робив кар'єру лише в своїй партії. Щоправда, коли 2008 року, після одинадцяти років керування ним Соціалістичною партією, його змінила на цій посаді Мартін Обрі, наступниця описала стан партії як «жалюгідний». Колишня супутниця життя Олланда – Сеґолен Руаяль – ще минулого року поставила риторичне запитання: «Чи можуть французи назвати бодай одну річ, яку він створив за 30 років політичного життя?»

У 1980-х роках він кинув виклик Шираку

Вже початок політичного шляху Олланда був тернистим. Коли французи в 1981 році уперше обрали на прямих виборах соціаліста – Франсуа Міттерана, Олланда партія відправила у провінцію. Молодий політик мав змагатися за депутатський мандат в окрузі… Жака Ширака у сільськогосподарському районі Коррез на півдні Франції. У нього не було ані натяку на шанс. Однак випускник Національної школи адміністрування (ENA) за багато років здобув повагу сільського населення.

Після перерозподілу виборчих округів йому вдалося одночасно з майже однолітком Ніколя Саркозі у 1988 році потрапити до Національних Зборів. З тих пір шляхи Саркозі та Олланда, які виросли в тому самому шляхетному передмісті Парижа – Нейї-сюр-Сен – і поза камерами спілкуються один з одним на «ти», перетинаються регулярно.

Позитивний образ Європи

Виборча програма Олланда "60 дій для Франції" сформульована неконкретно. І все ж маленькі «цукерки» публіці і різним таборам своєї партії поміркований соціаліст розкидав. До моментів, які викликали резонанс, належить заява про намір переглянути фіскальний пакт ЄС. Це одне з гасел, які, на думку паризького політолога Рено Дегус, орієнтовані не на закордон, а на виборця.

Адже добра третина французів проголосувала в першому турі за популістські партії, які вимагали виходу з зони євро або обстоювали інші протекціоністські заходи.

Жодних заяв про скорочення видатків

Чи Франсуа Олланд – антиєвропеєць? Професор політології Дегус заперечує: вже сама біографія соціаліста – його робота в оточенні яскравого проєвропейця Жака Делора – доводить протилежне. Крім того, у 2005 році він проголосував за європейську конституцію, хоча потужне лоббі в його партії виступало за відхилення. Олланд, за словами Дегуса, не лише підписався під проєвропейськими справами, але й належить до числа рідкісних прихильників наднаціональної інтеграції, яку уявляли собі батьки-засновники Європи. "Німцям доведеться мати справу із французьким президентом, який стоїть набагато ближче до класичних німецьких позиції спільної політики, аніж його попередники", - наголошує Дегус.

У внутрішній політиці Олланд набрав голоси обіцянкою створити 60 тисяч нових вчительських місць, частково скасувати пенсійну реформу свого попередника та запровадити податок для мільйонерів у розмірі 75 відсотків. Гроші на ці цілі має начебто забезпечити сильний економічний підйом, якого експерти, щоправда, досі не очікують.

Зважаючи на скрутне фінансове становище та через тиск ринків спостерігачі прогнозують, що Олланд принаймні деяку частину виборчих обіцянок швидко перегляне. Натомість йому доведеться визначитися із чутливою темою скорочення бюджетних видатків.