Фотосафарі Німеччиною

"Стоп! Прохід заборонено!" вказано на дерев'яній табличці, прикріпленій до паркану-решітки, яким обнесено руїни фабрики в східнонімецькому містечку Еберсвальде. Поруч з написом красується мистецький витвір - намальовані бомба та пара похмурих очей. Тиша, чутно лише затвори фотоапаратів, хоча зазвичай гостей сюди не запрошують. "Не хвилюйтесь, господарі знають, що ми тут", - заспокоює фотолюбителів Тіло Віберс.

Віберс - гід берлінського підприємства go2know. Він супроводжує групу з семи жінок та 13 чоловіків, які тепер розгулюють територією колишньої паперової фабрики. Дехто приїхав з інших куточків Німеччини, дехто - з Голландії та навіть Греції. Їхня ціль - задокументувати на світлини покинутий об'єкт, який ще сто років тому був одним з центральних виробництв паперової продукції в Німеччині. Коли фабрику остаточно закрили у 1994-му, її будівля почала руйнуватись - саме тому вхід сюди заборонений.

Питання безпеки

Учасниця групи Андреа розповідає, як раніше любила на власний ризик залізати в закинуті будинки та фотографувати: "Інколи я отримувала підказку в інтернеті. Потім я шукала світлини, зроблені в закинутих об'єктах, на сайті Fotocommunity Panoramio. Там же мені надавали і точні координати будівель". Втім, з часом вона припинила цим займатись. "Деякі фотографи на форумах повідомляли про напади на них", - пояснює Андреа з Гамбурга.

Саме для уникнення таких ситуацій та інших ризиків go2know пропонує безпечні тури по занедбаних будівлях. Для цього фірма отримує усі необхідні дозволи. Її представники вивчають місцевість ще до того, як приведуть туди зацікавлених. Дані про конкретне місце розташування учасники групи отримали після того, як оплатили послуги go2know. Тож тепер візитери крокують територією колишньої фабрики цілком легально.

Вхід у минуле

Прориваючись крізь зарості, група наближається до входу на фабрику. З фотоапаратами, штативами та ліхтариками. Спочатку за планом темний підвал. Там, під будівлею, досі все заглушає гучне ревіння річки, яка свого часу приводила в дію фабричний млин. "Агов, ідіть сюди, підемо в іншому напрямку!", - гукає Тіло Віберс.

Куди не подивись, все занедбано. Вікна розбиті, всюди уламки скла. Від колишнього складу залишились лише несучі стіни та рештки даху.

На підлозі вже навіть утворилось озерце з водоростями. На його поверхні віддзеркалюється сонячне світло. Андреа відразу хапається за фотоапарат та увіковічнює абсурдну картину: один з пластів даху ось-ось обірветься, нависаючи над самою водою, але на ньому цілком неушкодженою висить лампочка.

"А ще мене зацікавило жовте графіті там, позаду", - каже Андреа. Скрізь можна знайти теги графітчиків, настінні розписи та інсталяції. Це все - залишки мистецьких проектів, реалізованих тут минулими роками.

Урбаністичні дослідження

Кілька років тому серед фотографів-аматорів стало модно фотографувати занедбані, недоступні місцини. Нині цей вид фотомистецтва називається "Urbexen" або "Urban Exploring", тобто "урбаністичне дослідження". Його золоте правило "Бери лише світлини, не залишай слідів".

Поряд із захопленням від занепаду, багатьох приваблює і певна небезпека та історичний інтерес. Фотографи обмінюються світлинами через інтернет та влаштовують між собою конкурси. "У Голландії я є членом професійного фотоклубу. Але моїми світлинами я часто затикаю всіх за пояс", - каже Вольфґанґ з Голландії.

Сумнівне хобі

Проте є й критики такого виду мистецтва. "Строго кажучи, "Urbexen" це вторгнення у чужу власність, якщо фотографи не мають відповідних дозволів від власника", - пояснює Тіло Віберс. Сусіди фабрики також не сплять: через паркан одна жінка свариться, що тут немає чого ходити. Втім, Віберс пояснює їй мету цього візиту і показує дозвіл.

Поки учасники групи фотографують, Тіло Віберс на подівр'ї фабрики встановив невеличкий намет і виставив прохолодні напої. Після насичених годин фотографування учасники туру такого незвичного зможуть обмінятися враженнями, розслабившись на складних стільцях.