Перші результати

Хоча «Євро-2012» лише доходить свого екватору, у приймаючих містах вже відчувається атмосфера завершення свята. Частина фанатів від’їжджає додому, а чиновники підраховують зиск від проведення першості. Посадовці переконують: Україна сподобалась іноземцям, а тому варто очікувати не лише на короткотермінові, але й на тривалі прибутки від закордонних туристів. Самі ж мешканці міст, в яких проводились ігри, задоволені спілкуванням з іноземцями та загальним настроєм свята.

Непростий шлях до самоокупності

«Львів вже отримав звання комфортного для туриста міста. Тому наші майбутні змагання за можливість в організації тих чи інших значущих подій будуть спрощені. Вже не виникатиме запитань: «А що це?» Мільйони вболівальників побачили Львів. Місто продемонструвало запас міцності, щоб організувати таке свято», - звітує міський голова Андрій Садовий.

У львівській мерії підрахували, що за десять днів об’єкти «Євро-2012» відвідало більше 400 тисяч туристів, при цьому на стадіоні побували близько ста тисяч людей. Аеропорт, у свою чергу, прийняв близько 40 тисяч гостей міста.

Готельєри міста під час чемпіонату пройшли добру школу. «Євро-2012» ще раз нагадало власникам готелів та хостелів золоту приказку: «Менше вкусиш – легше ковтнеш». Через високі ціни та слабку промоцію чималий відсоток номерного фонду залишався порожнім. При цьому ресторації, зокрема креативні кав’ярні у центральній частині міста, були популярними серед туристів.

А от чи буде прибуток від об’єктів «Євро-2012», можна буде дізнатись лише згодом. Певні сумніви викликає окупність стадіону. Як вболівальники, так і експерти вже неодноразово критикували логістику нової арени та її віддаленість від центру, що прирікає новобудову на збитковість. Директор «Арена Львів» Олексій Жуковін теж визнав, що утримування стадіону в належному стані досить дороге задоволення й обходитиметься державі у 20 мільйонів гривень на рік.

Водночас дирекція стадіону не втрачає оптимізму і змальовує його майбутнє в яскравих тонах. «Одразу після завершення чемпіонату, на стадіоні влаштують виставки і експозиції присвячені футбольній першості. Для туристичних груп огляд супроводжуватимуть візуальними матеріалами. Відеотека дозволяє нам це зробити»,- ділиться планами Жуковін.

Цьогорічне утримання стадіону фінансуватиме держава, повідомив директор арени. Проте у наступні роки стадіон має знайти собі спонсорів. «Арена Львів» могла б стати домашнім стадіоном для ФК «Карпати». Водночас Жуковін додає, що переговори з цього приводу ще не завершено, і поки вони є непростими. Нині «Карпати» вже мають власний стадіон, і в разі недосягнення згоди «Арена Львів» може стати регбійною або ж слугуватиме для проведення концертів.

Економічний зиск?

До Харкова доїхало сто тисяч вболівальників, і на їх прийом, за оцінками мерії, витратили близько одного мільярда євро. Голова Департаменту з питань підготовки до «Євро-2012» Олександр Нечипоренко розповів Deutsche Welle, що бюджетні гроші витратили «не на якісь забаганки, а на реально необхідні речі». «Є новий аеропорт, є новий стадіон, є нові дороги, готелі. Цивілізація дійшла навіть до вулиць навколо стадіону, назви яких я навіть не знав», - зазначає він.

Нечипоренко вважає, що Харків отримав «безсумнівний економічний зиск» від проведення футбольного свята. Він переконаний, що тепер Харків зі своєю новою інфраструктурою та транспортом має туристичну перспективу, як місто, де можна добре відпочити: «Харків отримав новий рівень життя та комунікації». Але політолог Юлія Біденко сумнівається, що Харкову вдасться утримати «той високий рівень сервісу, що був наданий іноземцям». «Наші працівники галузі обслуговування зустрічали іноземців краще, ніж своїх співвітчизників. Після «Євро-2012» в кафе, ресторанах, на транспорті усе повернеться на круги своя», - переконана Біденко.

У свою чергу харківські опозиційні депутати «не можуть заплющувати очі на певні успіхи» і на те, що інвестором будівництва головних об’єктів «Євро-2012» став харківський бізнесмен Олександр Ярославський. «А як були витрачені бюджетні кошти? У мене враження, що ми за «Запорожець» сплатили ціну «Мерседеса», - наголошує депутат обласної ради від БЮТ Іван Варченко. Він додає, що опозиція вимагатиме детальнішого звіту чиновників щодо фінансування підготовки до чемпіонату.

ЧЄ змінив українців

Мер Львова Андрій Садовий наголошує, що найбільшим здобутком для міста став позитивний імідж. Адже саме завдяки «Євро-2012» в іноземних ЗМІ поменшало негативу. Про покращення сприйняття України іноземцями говорить і Олександр Нечипоренко з Харкова. На його думку, після проведення матчів в Харкові, місто майже позбавилося іміджу території «де вночі труять та вбивають собак та кішок». «Ми показали, що тут мешкають «friendly people». Ми зламали стереотипи. Голландці дуже полюбили Харків. Вони навіть прапор України та міста на свої автобуси повісили», - хвалиться чиновник.

Харківський БЮТівець Іван Варченко наводить приклад, як прості харків'яни теж змінювали імідж «міста шалених цін на готелі», безкоштовно поселивши в себе вдома майже 500 закордонних фанів. А от політолог Біденко звертає увагу на те, що гостинність населення, від якої іноземні вболівальники у захваті, іноді мала радянські риси. «Надмірне захоплення, з яким наші люди намагалися спілкуватися та фотографуватися з іноземцями, свідчить про ще більш глибоку віддаленість Україні від Європи, ніж навіть наш високий рівень корупції та поганий стан з дотримання прав людини». Зрештою, каже Біденко, кілька днів «поглинання в Європу», дещо змінили світогляд багатьох українців. «Наші люди стали більш відкритими. Вони побачили, що це нормально жити в наметах, розважитися в фан-зоні, насолоджуватися життям. Та при цьому бути людиною з-за кордону, європейцем», - наголошує вона.

«На ці кілька днів ми самі змінилися, - каже львівська студентка Оксана. - Щоб посміхатися одне одному, проявляти толерантність і доброзичливість, потрібен був єврочемпіонат. Виходить, ми це вміємо і можемо. Насправді ми зробили свято не лише для іноземців, але й для себе, бо тішилися і гордилися тим, що гості радіють. Це «Євро», мабуть, якийсь вірус, і чи не найбільша радість після «помаранчевої революції».