Віктор Скрипник: зараз футбол потрібен українцям

DW: Ще рік тому "Вердер" був аутсайдером німецього чемпіонату, але після того, як Вас призначили головним тренером, команда з останньої сходинки піднялась на восьму. Ви задоволені цим результатом?

Віктор Скрипник: Так, але як кажуть, апетит приходить під час їжі. Так і в нас: коли ми починаємо набирати бали, і журналісти, і вболівальники, і гравці починають розраховувати на нові результати. Справді, коли я приймав команду і ми були на останньому місці, завдання було просте - не вилетіти з Бундесліги. Втім, це зараз - "просте" завдання, а тоді було вкрай складне, тому що з командою ніхто не рахувався. Нас усі списали, так би мовити. Тепер нам буде ще складніше, тому що ти завжди думаєш, що маєш трохи часу, аж починається самісінька "спека" - ігри, коли всім конкурентам також потрібні бали й вони грають на межі можливостей.

У "Вердера" теж буде така можливість. За кілька днів команда гратиме з "Баварією", яка є лідером німецького чемпіонату. Як готуєтесь до матчу?

Програми ми не змінюємо, просто "Баварія" - дуже сильний суперник. Ми виходимо з того, що коли ми не підготуємось, програємо з великим рахунком. Якщо підготуємось, програємо, можливо, з невеликим розривом. Ми не хочемо осоромитись, тому цю гру збираємось чесно відпрацювати для наших вболівальників, які нас дуже підтримують.

Більше налаштовуєтесь на захист чи на напад?

Ми граємо вдома, і буде неправильно думати лише про захист, адже наші вболівальники звикли й хочуть бачити, щоб ми рухались уперед. Глядачам подобається, коли є видовище. Якщо ми будемо думати і грати тільки проти м’яча, це буде такий собі антифутбол, коли ти не те що задоволення, нічого не отримав. Тому краще програти 5:3, як ми програли "Вольфсбургу", коли весь стадіон стояв і вітав свою команду. Це приємніше, ніж програти 2:0 проти "Баварії" і жодного удару по воротах не зробити.

Тобто Ви налаштовуєте гравців на перемогу, навіть коли вона неможлива?

Звісно. Цьогоріч ми не лише хочемо не вилетіти з чемпіонату. Ми хочемо розвиватися, хочемо в майбутньому бути тією командою, з якою рахуватимуться, яка ставила би перед собою інші цілі, наприклад, потрапляння до Єврокубків. І щоб таким суперникам, як Баварія, псувати нерви. Такі ігри надважливі, передусім, для молоді. Вона набуває досвіду, знає, що на неї чекає далі. Так що не просто вести гру треба, а вижимати з неї все хороше, а далі - розвиватися.

Як відбираєте гравців до команди? Маєте якісь обов’язкові критерії?

Все залежить від того, яку мету ставить людина, як вона ставиться до вболівальників, до команди. Чи вона приїхала гроші заробити, чи репутацію, чи стати зіркою. Я завжди дивлюсь, коли запрошую іноземця до команди, і це дуже важливо, щоби характер був хороший, щоби легко було спілкуватися. У нас багато талановитої молоді, іноземців, які й самі розвиваються, і допомагають розвиватися команді.

А чому серед них немає українців?

Навіть не знаю, мабуть, не знайшли нас "скаути". Я, в принципі, цей ринок непогано знаю і скажу, що у найкращих гравців України рівень зарплат вищий, ніж їм тут можуть запропонувати.

А який рівень українського футболу?

Звісно, є топ-команди, як-от "Шахтар", який з "Баварією" 0:0 зіграв, сьогодні ще одна гра буде, яка покаже. Є такі команди - традиційні, як мій рідний "Дніпро" або харківський "Металіст". Але враховуючи те, що в нас в Україні такі події відбуваються, я не думаю, що футбол від цього виграє. За довгий час футбол змінився, це радує, багато іноземців грає. Але нині є страх перед майбутнім, знервованість, яку, як на мене, помітно в іграх. Середні й малі команди взагалі перестають існувати.

Чи є надія на покращення?

Мені здається, завдяки тому, що обрали нового президента Федерації футболу, можливо, налагодиться і футбольна кухня, і все зміниться на краще. Але знову-таки, все залежить від того, наскільки швидко зміниться напружена ситуація на сході.

Ви маєте на увазі, що багатьом командам не вистачає фінансування і тренувальної бази?

Так, багато хто переїхав до Києва, Львова, але це завжди важливо - чи ти граєш на виїзді, чи вдома. Коли доводиться весь час лавірувати, і твоя команда весь час грає на виїзді, про яку перевагу можна говорити? І я не маю на увазі, що футбол не потрібен у цей час. Певен, якого б - хорошого або середнього рівня він не був, його потрібно розвивати, тому що хоча би завдяки футболу люди відволікаються, не замикаються в собі.

Наскільки уважно Ви слідкуєте за тим, що відбувається в Україні?

У мене там родина, і я бажаю і хочу, щоб у них усе було добре. Мене завжди турбує та напружена ситуація, що час від часу ще й загострюється.

Ви маєте знайомих спортсменів, які перебувають зараз у зоні АТО?

Так, я чув такі історії, але не можу називати прізвища. Я вважаю, що це страшно, і такого не має бути у наш час.

Але навіть у Німеччині спортсмени стикаються із небезпекою. Перед матчем із "Вольфсбурґом", приміром, повідомили про "терористичну загрозу". Це якось позначилось на грі?

Ми постаралися просто не думати про це. Хоча, коли ти розгортаєш в день матчу гри газету і бачиш фотографії - там і сям перекрито, і взагалі такі коментарі, що матч може не відбутися, це неприємно. Але мені не було страшно. Можливо, я з таким не стикався поки що. Ти дивишся, розумієш, що воно десь є, але з тобою такого не траплялось, і сподіваюсь, ніколи не трапиться. Це страшно, але якось потрібно жити далі.

Які Ваші плани на майбутнє? Якби Вам запропонували високу посаду в Україні, скажімо, очолити Міністерство молоді й спорту, Ви погодилися би?

Я вчився на тренера, і на даний момент, це пік моєї кар’єри - до 2017 року маю контракт із "Вердером". Ставати босом чи начальником не на полі, я цього не вчився і не думав про це. Я бачу себе лише на полі, я хочу цим дихати, хочу працювати з футболістами. Атмосфера стадіону, це наче наркотик, мені навіть у відпустці її страшенно бракує. А тим паче, коли я став тренером своєї команди, в якій я грав 8 років. А в Німеччині я вже 18 років. Тож відколи мені довірили цю роботу, я намагаюся робити її добре, і про іншу роботу не замислювався.

Довідка DW: Українець Віктор Скрипник з 2014 року є головним тренером футбольної команди "Вердер" (Бремен). До цього 10 років тренував молодіжну команду "Вердер", а ще раніше, з 1996 по 2004 - грав за "Вердер". Нині, лише за рік зміг вивести "Вердер" з останнього місця німецької турнірної таблиці на восьме місце. Попри тривале життя в Німеччині, українського громадянства не змінив.