Учнівський обмін

Українська школярка Катя Заіка (на фото вгорі) рік навчалася у боннській гімназії імені Германа Гельмгольца за програмою обміну для учнів шкіл. Головні передумови участі у такій програмі: добрі знання німецької мови та статус інтернаціональної школи, з якою буде здійснюватися програма обміну. Нині 15-річна учениця уже повернулася до Києва, щоб у новому навчальному році продовжити навчання вже у рідній школі.

На крок попереду за рахунок різниці у системах освіти

Окрім німецького табеля з оцінками, Катя привезла з собою ще й неоціненний досвід та купу вражень. Із найсвіжіших – один із останніх уроків хімії, ділиться вона з DW. "Довелося рятувати ситуацію, - сміється Катя, - піднімати руку й за кілька хвилин до закінчення уроку вирішувати завдання, з яким не зміг упоратися цілий клас. Друзі навіть аплодували". Подібних ситуацій, за словами учениці, за цілий рік складалося чимало.

Хоча у Бонні Катя навчалася у десятому класі гімназії, той багаж знань, який вона здобула ще у дев'ятому класі української школи, часто ставав у нагоді. І справа не лише у дуже добрій підготовці учениці, але й у різниці системи освіти обох держав. "У німецькій гімназії учні навчаються дванадцять років, а в українській школі - одинадцять, - розповідає Катя, - тому деякі теми, особливо з точних наук, для мене вже не були новими".

"Зубріння" не потрібне

Барбара Кліш, яка обіймає посаду виконавчого директора гімназії імені Германа Гельмгольца та викладає географію, у розмові з DW теж зауважила вищий рівень знань з окремих предметів української учениці. "Катя навчалася у нашій гімназії, починаючи з вересня 2012 року. Перші місяці навчання були для неї досить непростими, адже всі предмети їй довелося слухати та вивчати німецькою мовою". Однак з часом, за словами вчительки, дівчина, ретельно виконуючи домашні завдання та самостійні роботи у класі, подолала труднощі і показала, на що здатна.

Розповідаючи про відмінності у викладанні в українській та німецькій школах, Катя додає, що до математично-природничих предметів українські вчителі ставлять вищі вимоги, ніж їхні німецькі колеги. Система так званого "зазубрювання" у німецькій школі майже відсутня: вчитель дає завдання, яке можна самому дослідити і дійти певного самостійного висновку. Хоч такий досвід, на думку Каті, не завжди спрацьовував позитивно: "Завчити формулу часом таки легше, ніж витратити цілий вечір на пошук очікуваного результату".

Чудова підготовка до самостійного життя

Навіть, здавалося б, у такому звичному понятті для школяра, як розклад, у німецькій школі є своя специфіка. Починаючи з десятого класу, учень самостійно підбирає собі предмети згідно з професійною орієнтацією. Загального класу немає. Школярів поділено на групи відповідно до того, на які предмети вони йдуть, бо у кожного з них свій індивідуальний графік.

З одного боку, такий навчальний план є цілком доречним, адже учень має право сам планувати свій час. Та з іншого боку, "роздроблений" колектив на перших порах для Каті виявився доволі непростим явищем. "На початку свого навчання відчувала страшенну розгубленість: усі учні ніби поділені на групи, і ти мусиш вирішувати, до якої групи однолітків тобі пристати", - ділиться своїм досвідом Катя.

Помилок не треба боятися

Спілкування з однокласниками ускладнювала чужа мова, пригадує Катя. У Києві вона вивчала німецьку з дванадцяти років, та потрапивши у справжнє німецькомовне середовище, все ж зрозуміла, що для опанування мови їй доведеться докласти ще чимало зусиль. Утім, якщо на початку навчального року дівчина "дуже боялася промовити зайве слово, аби менше робити граматичних помилок", то зрештою завдяки підтримці оточуючих впоралася зі страхом, зробивши для себе важливий висновок: на помилках треба вчитися, аби рухатися далі.

До речі, провчившись рік у німецькій гімназії, дівчина змогла оцінити і власний рівень англійської: "У мене склалося враження, що мої німецькі однокласники розмовляють англійською ледь не з немовлячого віку, настільки вони гарно нею володіють ". Якщо в точних науках Катя була однією з кращих у класі, то з гуманітарних предметів їй довелося добряче надолужувати. Але дівчину це аж ніяк не засмутило, адже саме за досвідом та за новими знаннями вона і прилетіла до Німеччини.