Українська книга потребує захисту - б'ють на сполох видавці
17 вересня 2011 р.
Законопроект «Про національний культурний продукт», внесений на розгляд Верховної Ради ще 2009-го року, цього літа було схвалено у першому читанні. Автор документу, депутат від фракції блоку "Наша Україна-Народна самооброна" В’ячеслав Кириленко запевняє, що закон дає "зелене світло" для українського культурного продукту, визначаючи, що авторами є громадяни України, які творять українською і для України. У ньому передбачено податкові преференції для одинадцяти категорій національного культурного простору: музики, театру, телепрограм, фонограм, театральних шоу тощо. Водночас Кириленко визнає, що окремі запропоновані норми потребують дискусії або вже є застарілими з огляду на ухвалення нового Податкового кодексу.
Форма без суті
А от українські книговидавці вщент розкритикували законопроект, який, на їхнє переконання, не лише не полегшить життя українській книзі, але й може породити нову корупційну систему. Про це заявив президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. За його словами, проблема полягає в тому, що закон немає сутності, є лише пільги за формальними критеріями: автор, видавець, редактор, видавництво та матеріали для друку мають бути винятково українськими.
"Але у нас є чимало людей, які пишуть чудові твори, що возвеличують державу, її націю, а ілюстрації не українські, папір - іноземний, тобто видавництво вже не зможе отримати повною мірою преференції. Виходить, те що працює проти держави, реалізовують на ринку за найвищими пільгами, а те що на державу - ні", обурюється Афонін.
Наприклад, нині українські технічні книги видаються накладами меншими 500 примірників, Україна вимагає шалених інтелектуальних запозичень з сучасної технології, пояснює голова асоціації і застерігає, що ці книги можуть стати недоступними, бо на них не розповсюджуватимуться державні преференції.
Книжковий голод
Як свідчить статистика, каже Афонін, в Україні видається щороку 25 тисяч найменувань книг, обсягом до 35 мільйонів примірників, а це менше однієї книги на одного українця. Для порівняння: в багатьох країнах Європи щороку кожен мешканець купує 5-8 книг.
У багатьох країнах світу, зокрема і в сусідній з Україною Росії, щороку за бюджетні кошти держави закуповують до своїх бібліотечних фондів до 30 відсотків книг, що видаються на їхній території, а в Україні – жодної книги, відзначає президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів. Силами меценатів та місцевих громад до українських бібліотек потрапляє менше одного відсотка книг, тобто, якщо пересічний українець не має грошей, то і доступ до культури, який гарантовано йому Конституцією, він не отримає, підбиває підсумки Олександр Афонін.
Конкретні пропозиції
Задля підтримки національної книги, видавці рекомендують законодавчо передбачити пільгову оренду для книгарень, які пропонують споживачеві не менше половини українського продукту. Обов’язковою, на їхню думку, також має бути норма, яка б дозволяла працювати іноземному видавцеві на українському ринку лише за умови, що його продукція є на 50 відсотків україномовною.
Керівник видавництва "Теза" Володимир Брискін переконаний, що законопроект «Про національний продукт» уможливлює створення корупційного механізму, найжорсткішу економічну цензуру у вигляді «сертифікаційної комісії», від якої залежатиме чи отримає видавець пільги.
Видавець як заручник
«Закон перетворить видавця у заручника цього новоствореного органу. Буде стояти натовп людей з пакетами грошей задля отримання вищої категорії преференцій», - припускає Афонін. Визнаючи ймовірність корупційних зловживань, депутат В’ячеслав Кириленко, пропонує, аби сертифікаційна комісія була виборчим громадським органом - Громадською радою.
Книговидавці переконані, що запропонований закон не можна ухвалювати, бо він не лише не змінить ситуації на ринку книги, але й може її погіршити. Вони наголошують, що український книжковий ринок нині перенасичено продуктом іноземного виробництва, зокрема, з Росії, Польщі та Китаю, який реалізують на пільгових умовах, без сплати ПДВ, тобто країна недоотримує податкових надходжень.
Автор: Галина Стадник
Редактор: Наталя Неділько