У Швейцарії дебатують про «ангелів смерті»

Швейцарія має одне з найліберальніших законодавств у світі щодо евтаназії – подібна практика є легальною, якщо при цьому не ставиться комерційна мета заробляння грошей і визискування. Проте збільшення кількості таких організацій, як «Дігнітас», яка допомагає добровільно піти з життя, викликало занепокоєння, оскільки не існує законів, які б контролювали діяльність таких груп. Гострі дискусії почалися після того, як на дні Цюриського озера дайверами були знайдені десятки урн з людським прахом. Цюриський політик Даніель Сутер впевнений, що урни туди вкинули активісти найвідомішої евтаназійної групи «Дігнітас». «Спочатку ми були шоковані, , - розповідає Сутер., Це неймовірно. Але цьому є і фінансові причини, оскільки це найдешевший спосіб позбутися праху померлих людей. «Дігнітас» та його очільник Мінеллі не цікавляться людьми, їм потрібні від них лише гроші. Доки ти платиш, він виконуватиме твої побажання, але не довше», - каже Сутер.

Закиди Сутера у бік «Дігнітас» підтверджує медсестра Сорая Вернлі, яка працювала на «Дігнітас», але звільнилась через свої підозри, пов’язані з діяльністю директора організації Людвіга Мінеллі. «Це було пізнього літа, коли Мінеллі попросив мене поїхати з ним на Цюриське озеро. Коли ми приїхали, він відкрив багажник авто – там було повно урн. Він позбивав таблички з іменами і викинув їх в озеро. Я лише раз була присутня при цьому, більше цього не повторювалося», - розповідає колишня колега Мінеллі.

Заплутане законодавство

Проте швейцарська поліція після проведеного розслідування, вирішила, що для порушення кримінальної справи недостатньо доказів. Жоден з представників «Дігнітас» так і не прокоментував цієї справи, хоча організація все ж підтверджує, що деякі колишні клієнти справді давали згоду на те, щоби їхній прах зберігався в Цюриському озері. Але, незалежно від того, хто насправді помістив прах в озеро, цей випадок спричинив багато дебатів навколо швейцарського законодавства з евтаназії. А конкретніше – які саме повноваження мають організації на кшталт «Дігнітас». Маргріт Лютольд, представник швейцарської національної комісії з питань медичної етики вказує на недосконалість законів. «Це все під великим знаком питання. По-перше, через непрозору фінансову систему, а по-друге, є випадки, коли це так і не з’ясували, чи клієнти подібних фірм усвідомлювали про що йшлося».

В організації «Дігнітас» лише два працівники приймають ключові рішення – директор Мінеллі та інша людина, яка побажала зберегти анонімність. Інші члени групи – ті, хто власне хочуть вчинити самогубство. Вони платять членський внесок у розмірі 200 доларів, а також подальші внески – близько семи тисяч доларів, якщо евтаназія відбувається. Основне питання полягає у тому, хто вирішив, що евтаназія – можливість лише для невиліковно хворих, і кому насправді пропонує свої послуги Мінеллі.

Швейцарський уряд, реагуючи на суспільні дебати, підготував нові законопроекти щодо евтаназії. Також уряд подбає про те, що кожен випадок розглядатиметься в окремому порядку двома лікарями і протягом значно довшого періоду часу. Ці законопроекти ще мають пройти довгий шлях, доки стануть законом. Втім, традиційні швейцарські ліберальні закони з евтаназії, схоже таки, обмежать.

Автор: Хелен Сіній, Євгенія Куца
Редактор: Дмитро Каневський