Горілчане на людях

До спроб заборонити вуличне пияцтво у Словаччині вдавалися і раніше. Мери словацьких міст та містечок намагалися ще до парламентської ухвали обмежити вуличне пияцтво, видаючи відповідні інструкції, що, за даними поліції, таки сприяло зменшенню злочинності. Особа, яку правоохоронці помічали з відкоркованою пляшкою пива поза баром чи рестораном, підлягала негайному штрафуванню. У цьому сенсі контроль словацької поліції був набагато суворішим, ніж в сусідній Україні, де понад три роки тому запровадили аналогічну заборону пити пиво в громадських місцях.

У Словаччині ж, до вівторкового рішення парламенту, в кожному місті прописали свої методи боротьби із явищем. У Кошицях, наприклад, не дозволялося пити на очах публіки вдень, але на нічні години заборона не поширювалася. Як саркастично зазначали коментатори, поблажку зробили для безхатченків, яким дешеве вино допомагає перебути ніч на лавці або під мостом. Однак локальні обмеження і заборони не досі не мали твердої опори в законі.

Словаки стали менше пити

Нарешті, закон, який обстоювали мери і старости, з’явився і саме в тому вигляді, на який вони чекали. Всю заборонно-обмежувальну ініціативу тепер передано в руки місцевих політиків. Вони, за логікою законодавців, краще від столичних посадовців знають місцеві умови, тож зможуть ефективніше скористатися з тих прав, які надає їм новий закон.

Оглядачі прогнозують, що подекуди, можливо, вдадуться і до тотальної заборони, а десь, можливо, запозичать кошицький, "половинчастий", досвід. Одним з авторів закону є кошицький мер Рихард Раші. Він впевнений, що попередні заходи його колег вже мали позитивні наслідки. З одного боку, зменшувалася злочинність, яку спричиняє якраз неконтрольована пиятика (бійки, дрібні крадіжки тощо), а з іншого – зменшувалося загальне споживання алкоголю, яке сьогодні не сягає ста літрів на душу населення, що є найнижчим показником від року 2006-го.