У День знань львівських школярів вчитимуть толерантності

Шкільних "лінійок" з довгими промовами представників адміністрації школи та запрошених гостей у Львові на День знань цього року не буде. Діти зустрінуться на подвір'ї школи, поспілкуються, а далі розійдуться по класах говорити на особливу тему. "Ми хотіли, щоб наші діти бачили і розуміли відмінність іншої людини від себе. Бо не секрет, що в школах існують прояви і булінгу, і жорстокості. А ми хочемо, щоб наші учні навчились встановлювати стосунки між собою на доброзичливій, толерантній основі, поважаючи один одного", - пояснила DW рішення про проведення у День знань уроків толерантності керівниця управління освіти Львівської міської ради Зоряна Довганик.

Вона каже, що ідея таких уроків виникла ще торік, коли в Україні активно заговорили про інклюзивне навчання дітей з особливим потребами. Школи зіткнулись з нерозумінням як з боку дітей, так і з боку батьків. "У нас є багато дітей з особливими потребами, які відтепер повинні навчатись в загальноосвітніх навчальних закладах. А їх не завжди сприймають. Тому нам, передовсім, важливо змінити ставлення до таких дітей", - каже головна освітянка Львова.

За її словами, це наразі більша проблема, ніж, наприклад, ставлення до національних меншин чи окремих етнічних груп, яке активно обговорюють у Львові після нападу у червні на ромський табір, внаслідок якого загинув юнак. Нападниками виявились старшокласники львівських шкіл. Однак на уточнююче запитання DW в управлінні освіти повідомили, що саме цю тему підніматимуть упродовж наступних таких уроків.

Якими будуть уроки толерантності

В управлінні освіти обіцяють, що уроки толерантності не обмежать лише Днем знань - тему толерантності підніматимуть пізніше і під час виховних годин. За словами Зоряни Довганик, періодичність таких уроків кожна школа визначатиме самостійно, але вони обов'язково мають бути на постійній основі.

Уроки толерантності у День знань будуть різними для учнів молодших і старших класів. Для першачків вони проводитимуться в ігровій формі. За словами Зоряни Довганик, методичні вказівки для уроків розробили в навчально-методичному центрі освіти Львова. Але яким саме буде урок толерантності у кожному класі, окремо вирішуватимуть вчителі. 

Наприклад, вчителька 4-го класу Галина Андрейко розповідає, що на своєму уроці акцентуватиме увагу не тільки на людях з фізичними вадами. "Для прикладу, у нас буде гра, коли за зображеннями людей я проситиму дітей їх охарактеризувати. Діти описуватимуть, а тоді я спитаю, чи за зовнішнім виглядом можна сказати про людину, якою вона є. Суть цієї гри: показати, що люди бувають різні, але їх красить не зовнішність, а вчинки, поведінка", - каже освітянка. Усі ігри на її уроці мають допомогти учням визначити поняття і риси толерантної людини. Наприкінці уроку, за словами вчительки, діти мають розповісти про свої толерантні вчинки під час літніх канікул. 

Батьки незадоволені

Чи не єдиною батьківською організацією на Львівщині, яка прокоментувала майбутні уроки толерантності, є ГО "Батьківська рада Львівщини". Олена Пономарева, яка її представляє, у розмові з DW висловила побоювання, що на таких уроках дітям можуть "нав'язувати ідеї", які не подобаються батькам.

"Я не проти уроків толерантності, де вчили б ставитись з повагою до людей з інвалідністю. Я - "за" це. Але я "проти", коли під цим просуватимуть інші ідеї, які мені та іншим батькам з організації неприйнятні", - каже Олена Пономарева. Вона вважає, що у школах на уроках толерантності не варто взагалі зачіпати теми релігії, мови і нетрадиційної сексуальної орієнтації. Вони мають залишитись для обговорення з батьками. Пономарева посилається на те,  що цю тему обговорювали в соцмережі на сторінці організації, і таку думку підтримали багато учасників "Батьківської ради Львівщини".

Урок - лише перший крок 

Однак навіть якщо на уроках толерантності говоритимуть лише про дітей з порушеннями психофізичного розвитку, такі уроки потрібні, вважає керівник Освітнього центру з прав людини у Львові Володимир Бєглов. За його словами, це - перший крок, такі уроки дадуть результати з часом. "Хоча інклюзія - це не тільки "візочники", аутисти, люди з синдромом Дауна, але також етнічні меншини, яких зараз набагато більше, зокрема у Львові. Інклюзія - це так само жінки на керівних посадах. Але однозначно великий плюс, що ми почали про це говорити, тобто ми почали розуміти, що ці люди не на Марсі, а поруч з нами", - наголошує Володимир Бєглов.

Щоб простіше донести школярам ідею толерантності, він рекомендує спосіб, який використала Лариса Денисенко у своїй книжці "Майя та її мами". "Письменниця на прикладах показує, що в класі є дуже різні діти, в яких різні родини, з різними історіями. Ми чомусь зациклились на двох мамах Майї, але там також є інші історії: мама-одиначка, прийомна сім'я, які також потребують толерантності", - каже Володимир Бєглов.