Транспорт як годинник – українська студентка в Німеччині ділиться досвідом

Ще в перші дні мого перебування в Бонні це вразило мене чи не найбільше: міський транспорт ходить за чітким розкладом, як годинник. На мою зупинку трамвай прибуває о 09.13, 09.23, 09.33 і так далі. До речі, графік з таким надточним розкладом вивішено на кожній зупинці. Поруч завжди розміщено карту міста зі схемою різних маршрутів. А на великих зупинках є ще й годинник та електронне табло, де повідомляється, через скільки хвилин прибуде наступний трамвай.

Така надмірна пунктуальність для мене спочатку була незвичною справою, але незвичною у позитивному сенсі. Адже завдяки точному розкладу зручно планувати й свою дорогу.

До комфорту звикаєш швидко

На вихідні й вночі транспорт працює вже за зовсім іншим розкладом - трамвай, автобус, метро ходять тоді не так часто, але так само пунктуально. До зручностей та комфорту звикаєш швидко, то ж коли трапляються запізнення, а вони хоч і не дуже часто, але трапляються, вже починаєш нервувати.

Не важливо, їдеш в трамваї чи сидиш у потязі місцевого сполучення, місця, як правило, достатньо, хоча бувають й винятки – особливо в час-пік. Але транспорт, набитий пасажирами як діжка оселедцями, - це справді рідкість. Можливо тому, що Бонн не дуже велике місто?

Ще одна зручність, яка справила на мене враження, - це кнопки на поручнях та на дверях, за допомогою яких повідомляєш водію про бажання вийти на наступній зупинці та відчиняєш двері. Якщо ніхто не виходить і на зупинці нікого нема, то автобус просто їде далі. Трамвай зупиняється в будь-якому разі, але двері без потреби не відчиняються – корисна річ, особливо, коли на дворі холодно.

Із «зайців» люб'язно здирають 40 євро

Користуватися громадським транспортом у Німеччині зручно, але, слід визнати, не дешево. Однак студенти мають особливий статус! При наявності студентського квитка їм за проїзд платити більше не доводиться. Студентський квиток і є вже проїзним. Більше того, я можу ним користуватись не лише міським транспортом, але й їздити в поїздах місцевого сполучення по всій федеральній землі.

Цікаво, що я майже місяць не зустрічала жодного контролера на своєму маршруті. Одного разу контролер все ж таки з'явився, точніше – ціла група контролерів. І трапилося це дуже несподівано. Контролери були вкрай люб’язні, що їм, однак, не заважало штрафувати «зайців». Штраф – сорок євро. Вся процедура виглядає так: контролер записує всі персональні дані й виписує квитанцію зі штрафом, яку потім треба ще окремо оплатити.

І ще, на мій погляд, одна цікава річ - саме в транспорті й на зупинці є можливість почути ціле мовне різнобарв’я, стати мимоволі учасником інтернаціонального діалогу й навіть познайомитись з цікавими людьми…

Автор: Вероніка Крамар,
студентка третього семестру магістерської програми International Media Studies у Бонні

Редактор: Володимир Медяний