Реакція в Україні на "транзитну революцію Порошенка"
12 вересня 2017 р.
У щорічному посланні Верховній Раді, з яким президент України виступив у четвер, 7 вересня, він заявив про необхідність перенесення закупівель європейськими компаніями російського газу після 2019 року на кордон України з Росією. У разі успіху, контракти на транзит газу територією України укладатимуть з Києвом також європейці, а не "Газпром", як це було досі. Експерти, однак, попереджають про чимало політичних та економічних ризиків реалізації такої ідеї.
Прагнення революційних змін
2019 року спливає термін дії контракту на транзит російського газу через Україну до Європи, підписаного 2009 року з "Газпромом" тодішньою прем'єркою України Юлією Тимошенко. Президент Порошенко хоче скористатися цим для зміни точки закупівлі російського газу європейськими компаніями. "Наша задача - за допомоги Євросоюзу домогтися революційних змін в організації транзиту", - заявив він під час виступу у Верховній Раді.
Технічна проблема тут тільки одна - брак українських газовимірювальних станцій на кордоні з Росією, кажуть експерти. Нині такі станції є тільки з російського боку і на західному кордоні України, що дозволяє Москві регулярно звинувачувати Київ у крадіжках газу. "Якщо поставити точку обліку на східний кордон, то можна буде залучити до торгівлі газом європейського оператора. Наприклад, італійців, яким цей російський транзитний газ постачається", - вважає заступник директора науково-технічного київського Центру "Псіхея" Геннадій Рябцев.
Наміри президента Порошенка можуть ґрунтуватися на зростанні останнім часом обсягів газу, який Росія транспортує через Україну до Європи. Так, 2014 року "Укртрансгаз" транспортував до Європи 59,4 мільярда кубометрів газу, що було на 29,1 відсоток менше, ніж 2013 року. Але вже наступного року Росія збільшила транзит до 64,2 мільярда кубометрів, а 2016 року - до 82,2 мільярда кубометрів.
Експерт з питань енергетики Валентин Землянський у коментарі DW пояснив це зменшенням видобутку газу Норвегією, що спричинило збільшення споживання Європою скрапленого і російського газу. Але наскільки стабільним буде цей попит і чи збережеться нинішній рівень транзиту після 2019 року, не береться прогнозувати жоден експерт.
Становий хребет економіки
Водночас голова російського "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що його компанія має намір після 2019 року обмежити обсяги транзиту газу через Україну 15 мільярдами кубометрів на рік. Це абсолютно неприйнятно для України і вкрай негативно вплине на долю української газотранспортної системи (ГТС), незалежно від того, на якому кордоні європейці купуватимуть той газ, вважає Геннадій Рябцев. "Якщо тоді й справді буде 15 мільярдів кубометрів, то частину труб треба буде просто порізати на металобрухт", - вважає експерт.
Загроза зменшення транзиту через Україну походить не тільки від нестабільного попиту на газ у ЄС, а й від російських намагань побудувати обхідні газогони "Північний потік-2" та "Південний потік". Навесні цього року комерційний директор НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко розкритикував російські обхідні газогони, як економічно недоцільні. "З 2020 року наші тарифи знизяться приблизно до десятої частини від діючих і це зробить транзит українською газотранспортною системою значно дешевшим, ніж "Північним потоком-2", - заявив він.
За його словами, навіть 2016 року, коли українська ГТС була завантажена на 56 відсотків своєї потужності, яка становить понад 110 мільярдів кубометрів на рік, транзит забезпечив надходження в розмірі близько 1,8 мільярда євро. Ставка транзиту в попередні роки була нижчою, але завдяки більшим обсягам транспортування газу, Україна завжди отримувала за ці послуги близько двох мільярдів євро. Через це українську ГТС стали називати в пресі "становим хребтом української економіки".
Туманні перспективи
Головну проблему для реалізації ідеї про перенесення пункту прийому-передачі російського газу із західного на східний кордон України керівник київського Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар бачить у стриманій реакції європейських партнерів. "Єврокомісія на політичному рівні підтримує підхід України, але при цьому заявляє, що далі Києву слід домовлятися з європейськими компаніями-торгівцями газом", - каже експерт. А от чи підуть на такий крок європейські компанії, питання - відкрите.
Він також зазначив, що ідея перенесення пунктів обліку газу на східний кордон не має вирішальної підтримки і в "Нафтогазі України". "Там є сподівання на те, що після того, як "Нафтогаз" домовиться з європейськими партнерами про створення консорціуму з управління транзитним маршрутом "Уренгой-Помари-Ужгород", проблема вирішиться автоматично і вже сам консорціум вирішуватиме, який обирати спосіб обліку газу", - сказав Михайло Гончар.