Темні будні боснійської в’язниці

Ані система внутрішнього контролю в'язниць, ані механізм перевірки скарг на протиправність дій правоохоронців не працюють у Боснії та Герцеговині належним чином. Правозахисники з Amnesty Іnternatіonal кажуть, що власті балканської держави елементарно не звертають уваги на ці проблеми. У містечку Зеніца, в самому серці країни, розташована найбільша в’язниця Боснії. Але навіть вона, розрахована на 640 в’язнів, переповнена вщерть. В’язнів не відбирають за віком чи тяжкістю скоєного злочину - тут всі докупи: молодь та старі авторитети, вбивці та крадії ділять одну камеру іноді вшістьох. Натомість Ніхад Спахіч, головний тюремний наглядач, у розмові з журналістами навпаки наголошує на покращеннях, яких вдалося досягти упродовж останніх років. "Ми вже відремонтували чотири блоки. Тепер у планах ще один, а наступного року ще найбільший, де зараз відбувають покарання 400 в’язнів. Його було зведено ще в часи Австро-угорської імперії. Там дубова підлога і навіть ґрати дерев’яні. Все це ще й пожежонебезпечно та й умови перебування там гірші. Але сподіваюся, незабаром ми його відремонтуємо", - каже наглядач.

Стрес для наглядачів

Та тіснота далеко не єдина проблема. Європейська комісія із запобігання тортурам після візиту до в’язниці минулого березня доповіла про випадки насильства у тюрмі. Але Спахіч намагається применшити значення висновків комісії. "Три-чотири роки тому стався огидний інцидент, коли одного з в’язнів було забито на смерть у камері. Були висунуті обвинувачення, відбувся суд. Винуватця було покарано", - запевняє він.

Сутички між співкамерниками спалахують тут ледь не щодня. Лише цього року на роботу сюди прийняли 50 нових наглядачів. Адмір Каріч, так би мовити, ветеран. Його вже важко чимось здивувати. Але навіть він скаржиться на поганий сон через щоденний стрес на роботі. "Ми погано спимо. Це впливає і на мої стосунки з дружною та дітьми. Це не просто, але вибору немає, треба працювати", - скаржиться він.

Краще, ніж в Німеччині

Інтерв’ю з в’язнями можна було записувати лише під пильним оком наглядачів. Ті ж, хто погодився говорити, натякали на погану гігієну у в’язниці. Мірзет Арсеновскі походить з Равенсбурга на півдні Німеччини. Його було засуджено за торгівлю наркотиками і вже майже 10 років він відсиджує свій термін у Боснії. "У Німеччині краще сидіти. Там одна камера на двох людей чи навіть приватна. Але тут я маю більшу свободу. З шостої ранку я можу гуляти, працювати і вільно пересуватися у межах тюрми. В Німеччині це було б неможливим", - наголошує в’язень.

В’язні Зеніци готують себе до життя за межами установи. Деякі з них прагнуть відкласти копійчину, працюючи на "суспільно-корисній" роботі у в’язниці. Інші вчаться за книжками. Таким чином темні тюремні дні стають для них бодай трохи світлішими.

Автор: Сара Гарман, Дмитро Каневський
Редактор: Наталя Неділько