5-відсотковий бар'єр
27 вересня 2013 р.
Камінь спотикання - третій абзац шостого параграфа закону про вибори. Саме він визначає, що прохідний бар'єр до Бундестагу для партії становить щонайменше 5 відсотків голосів, відданих шляхом прямого голосування за політичну силу. Саме це і призвело до несподіваного підсумку - ще ніколи так багато голосів буквально не потрапляли на смітник, як це сталося на виборах до Бундестагу у неділю, 22 вересня.
4,8 відсотка німецьких виборців (а це понад 2 мільйони осіб) проголосували за Вільну демократичну партію, молодшого коаліційного партнера в ще чинному уряді Анґели Меркель. Отже, ліберали взагалі не потрапляють до парламенту нового скликання. Схожа картина - і щодо партії Альтернатива для Німеччини, яка була заснована у лютому цього року. Їй теж зовсім трошки не вистачило, щоб подолати прохідний бар'єр (4,7%). Отже, всі віддані за них голоси виборців впливу на новий склад Бундестагу не матимуть. Так само, як і голоси, віддані за Партію піратів (2,2%), Націонал-демократичну партію (1,3%), Вільних виборців (1%), а також за низку інших невеличких партій. Змарновані голоси, так би мовити.
Для порівняння: від часу возз'єднання Німеччини 1990 року вже відбулося шість виборів до Бундестагу, у середньому на них лише близько 5 відсотків від усіх голосів не впливали на розподіл місць у парламенті. Нині ж кількість "голосів, які нічого не важать", збільшилася утричі. Це провокує додаткову критику на адресу закону про вибори, що був ухвалений 1949 року.
Недемократичне правило?
Дискусії стосовно 5-відсоткового бар'єру в Німеччині точаться давно. Як відомо, в Україні рішення підняти планку проходження партій до парламенту до 5% на останніх виборах теж викликало бурхливі суперечки, лунали навіть слова про "дискримінаційну норму".
Німецькі фахівці обґрунтовують свою критику 5-відсоткової планки демократично-правовими аргументами. Наприклад, Кристіан Штребеле, представник Зелених, вважає параграф, котрий встановлює такий бар'єр на виборах до Бундестагу, "сумнівним" з точки зору права і демократії. Штребеле виступає за його зниження до трьох або навіть двох відсотків. Досвідчений юрист таким чином опосередковано критикує суддів Федерального конституційного суду. Вони досі визначають 5-відсоткову планку як гарантію дієздатного парламенту. Саме це, мовляв, важить більше, ніж точне відображення політичної волі виборців.
Заради стабільності
Таку позицію поділяє і Вольфґанґ Босбах, заступник голови фракції консервативного блоку ХДС/ ХСС. "5-відсотковий бар'єр запровадили з огляду на досвід у Веймарській республіці, коли не було жодного прохідного бар'єру. Тоді бувало так, що до парламенту потрапляли до 17 партій, і це робило майже неможливим формування уряду й стабільної більшості на тривалий час упродовж усього періоду скликання".
Тобто, суть зводиться до можливості формування стабільної більшості, котра здатна протриматися упродовж усього чотирирічного терміну діяльності парламенту. Тобто, менші партії або мініатюрні політичні сили не повинні одержувати непропорційно великий вплив на формування уряду, сказав Босбах в інтерв'ю DW.
Дискусія про виборчу реформу
На думку боннського фахівця з державного права Ульриха Баттиса, вже давно назріла потреба внесення поправок до відповідного параграфа в законі про вибори. Німеччина вже більше 60 років поспіль залишається стабільною республікою, і 5-відсотковий бар'єр, за його словами, на рівні земель і громад давно скасовано. Баттис переконаний, що сьогоднішня практика застосування 5-відсоткового бар'єру є однозначним недоліком. Сім мільйонів людей, чиї голоси не мають жодного впливу, - це дуже складно поєднати з демократичними принципами, переконаний він.
Думка Баттиса не поодинока. Боннський політолог Франк Декер заявляє про обмеження рівності на виборах. Чинну практику він вважає щонайменше сумнівною. Бачить потребу змін і фахівець з конституційного права Ганс-Петер Шнайдер .
Викривлені інтереси виборців
Отже, з одного боку, партії, обрані сімома мільйонами німецьких громадян, залишаються не представленими у парламенті, а з іншого боку - влада великих партій збільшується. Саме тому політолог Ганс Герберт фон Арнім бачить цих виборців у подвійному програші.
Критики системи з 5-відсотковим бар'єром вказують також на певне викривлення інтересів виборців. Той, кого цікавлять насамперед проблеми пенсіонерів, у разі сімнівів радше віддасть свій голос не за маленьку партію, що орієнтується на пенсіонерів, а за авторитетну велику партію, сподіваючись, що його інтереси, хоч і слабко, але будуть враховані. Таким чином, маленькі партії фактично не мають шансів на зростання. Тобто, страх перед неподоланням 5-відсоткового бар'єру маленької партії спричиняє, так би мовити, виборчо-тактичну поведінку виборця біля урни.
Маленькі отримують чимале відшкодування
З фінансової точки зору, німецьким маленьким партіям може бути вигідно брати участь у виборах до Бундестагу або до земельного парламенту. Навіть коли у підсумку результат невеликий, скарбник партії може радіти від надходження грошей від держави. Це називається "відшкодування коштів з виборчої боротьби" та іноді може втішати.
Критично налаштована до єдиної валюти євро партія "Альтернатива для Німеччини", котра цього року вперше взяла участь у виборах, отримуватиме допомогу в розмірі 1,7 мільйона євро - кожного року до наступних виборів.