Суперечка про гроші та її наслідки для об’єднаної Європи

Їх називають «Меркозі», і за цим ховається розчарування. Канцлер Німеччини Анґела Меркель та президент Франції Ніколя Саркозі задають тон у дискусії про те, що німецькі ЗМІ називають «порятунком євро». Мається на увазі боргова криза у кількох країнах єврозони, в першу чергу – Греції. Невеликі за розміром країни вважають, що важливі рішення ухвалюються без консультацій з ними, а великі та економічно більше потужні країни просувають власні ідеї.

Нічого незвичного тут немає. Незалежно від розмірів країни, на переговорах завжди йшлося про власну вигоду, і так у Євросоюзі було завжди, каже Емануель Ріхтер, політолог з Ахенського технічного університету (RWTH). „Європейські країни захищали власні інтереси, - каже експерт. – Просто цього не було видно, бо конфлікти досі були дрібними».

Потужні країни чинять тиск

Тепер дійшла черга і до великого конфлікту. Оскільки великим країнам доведеться платити більше за інших, якщо план порятунку не спрацює, вони намагаються чинити тиск. Наприклад, на Італію. Посміхаючись, але не без певної агресії лідери Німеччини та Франції днями критикували італійського прем’єр-міністра Сильвіо Берлусконі. Йому було сказано, що Італія нарешті має почати заощаджувати, щоб не стати наступним клієнтом так званого «Європейського фонду порятунку ». Таку заяву Меркель і Саркозі зробили публічно. Французький президент Ніколя Саркозі висловився так: «Ніхто не може розраховувати на солідарність та допомогу партнерів, якщо він сам не докладає необхідних зусиль».

В Італії це викликало обурення, хоча Саркозі в принципі має рацію. А коли британський прем’єр-міністр Девід Кемерон спробував давати поради країнам єврозони, як їм краще рятувати євро, на нього «накинувся» той же Саркозі. Президент Франції сказав, що Кемерону краще було б мовчати, бо Британія не є членом єврозони.

Усе це можна назвати звичайними словесними випадами, але Емануель Ріхтер вважає, що Меркель і Саркозі частково перейшли межу Лісабонського договору – основоположного документу ЄС. Експерт звертає увагу на те, що глави держав та урядів країн ЄС дедалі частіше ухвалюють рішення без консультацій з колегами та Європарламентом. «Саме Меркель та Саркозі, так би мовити, визначають основні політичні дороговкази, майже не радяться з партнерами та не всі рішення виносять на схвалення парламентів», - каже Ріхтер. 

Послаблення парламентів

Парламент ЄС та багато національних парламентів зазнали політичного послаблення внаслідок боргової кризи. Швидкість, з якою ухвалюються рішення, не дозволяє депутатам детально ознайомитися з документами, або навіть фізично бути присутнім на всіх засіданнях. Натомість Рада ЄС, що об’єднує глав держав та урядів країн-членів спільноти, змогли посилити свій вплив. З точку зору демократії, це недобре, вважає політолог Бертольд Ріттберґер з Мюнхенського університету.    

З іншого боку, складається враження, що «політики намагаються у рамках кризи створити нові правила, наслідком яких може стати більш тісна інтеграція в ЄС і особливо в єврозоні», - каже Ріттберґер. За його словами, європейський валютний союз не розпадеться, оскільки його члени занадто сильно пов’язані між собою економічно. Мюнхенський експерт формулює це так: «Ніхто не повернеться до власної політичної пісочниці».

Думки експертів розійшлися

Щоправда, серед експертів є й інші думки. Політолог Емануель Ріхтер з Ахенського технічного університету каже, що зменшення єврозони має сенс. Історія інших валютних союзів показала, що вони рідко тримаються довше 50-60 років. Інакше кажучи, все минає. Щоб уникнути цього, потрібен «крок уперед», каже Ріхтер, який пропонує створення так званого «європейського економічного уряду». Так ідея зараз обговорюється в ЄС.

Політолог Рудольф Хрбек з Університету Тюбінґена звертає увагу на інший аспект «перетягування канату» між лідерами ЄС. За його словами, населення країн Євросоюзу починає сумніватися в спроможності політиків впоратися з кризою. А це, вважає Хрбек, - ідеальне підґрунтя для партій, що виступають під антиєвропейськими гаслами. Він попережає, що на довгу перспективу такі партії можуть послабити проект під назвою «Євросоюз».  

Автор: Марліз Шаум / Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський