Справа Адама: бліц-тест на антисемітизм у Берліні

Гельмгольцплатц (Helmholtzplatz) - ідилічне місце в центрі Берліна. На прямокутній площі видно пишну зелень, високі дерева, столики для настільного тенісу, біля яких постійно юрмиться молодь. На галявинах лежать люди будь-якого вигляду, засмагають, їдять морозиво або просто спілкуються та п'ють пиво. По тротуарах навколо площі молоді батьки неквапно штовхають перед собою дитячі візочки. Космополітична аудиторія спокійно сидить на терасах численних барів, кав'ярень та ресторанів.

"Я люблю Берлін за розмаїття культур"

Це типова берлінська весняна ідилія, яка аж ніяк не пасує до тривожних новин, які спершу з'явилися у соціальних мережах, а згодом - у німецькій та навіть міжнародній пресі. Аматорське відео нападу, яке потерпілий Адам сам зняв на смартфон, надало цьому місцю загрозливих барв: нечіткі обриси якогось чоловіка, Адама б'є паском та лає арабською мовою агресивний нападник. Причина банальна: хлопець та його товариш, німець марокканського походження, були в кіпах, юдейських головних уборах. "Я завжди цінував Берлін за його мультикультуральність. І завжди вважав, що меншини, юдеї та представники інших релігій, можуть мирно разом жити в Берліні", - розповів Адам Deutsche Welle наступного дня.

Кіпа як тест на антисемітизм

Адам на інтерв’ю прийшов зі своїм другом, який також був із ним під час інциденту. Він приязний, сором'язливий 21-річний хлопець. Три роки тому приїхав з Хайфи на півночі Ізраїлю, щоб вчитися в Ганновері. Він розповідає, що раніше жодного разу не носив кіпу, зрештою він - ізраїльський араб і з юдаїзмом у принципі не пов’язаний. Але кілька днів тому він отримав кіпу від одного з друзів, який нещодавно повернувся з Ізраїлю. Друг порадив у Німеччині юдейський головний убір не носити. Це спонукало Адама до своєрідного експерименту: він знайшов кіпу ще й для свого друга - і вони вирішили прогулятися Берліном у такому вигляді. 

Величезний медійний розголос

Коли він змальовує сам напад, то здається вимотаним та розгубленим. Адам говорить дуже повільно, йому доводиться докладати зусиль, щоби підібрати потрібні слова. "Я сьогодні постійно розповідаю цю історію. Вже збився з ліку, скільки разів давав інтерв'ю", - каже він та стомлено посміхається. По п'ятах за ним ходить редактор, який згодом супроводжуватиме хлопця дорогою до Кельна для участі у телевізійному шоу, де Адам востаннє розповість свою історію. Здається, він сам до кінця не вірить, у яке "кіно" ускочив.

Наступного дня - ще одна телефонна розмова з Адамом. Він досі в Кельні. У нього змучений голос, каже, що почувається хворим. Від учорашньої відкритості мало що залишилося, він здається невпевненим та скептичним. Адам розповідає, що ледь дає раду численним дзвінкам від журналістів. І просить ліпше написати йому листа. Хлопець так пояснює свій настрій: "Я не очікував, що моє відео призведе до усього цього. Я надіслав його тільки кільком друзям та поліції. Мій товариш, з яикм ми там були, згодом поширив запис".  Тим часом, стало відомо, що 19-річний нападник - шукач притулку із Сирії, який нелегально потрапив до ФРН у 2015 році, вже здався поліції. 

Адам: жага сенсацій чи антисемітизм?

Він остерігається, що зрештою матиме проблеми через медійний ажіотаж навколо цього аматорського відео. Адам трохи розчарований мас-медіа, бо деякі видання повідомили його прізвище, чого він в жодному разі не хотів. Тепер хлопець боїться, що його буде легко знайти. Та й це не все: інформаційні агенції спочатку необачно повідомили, що Адам - юдей. Інформагенції DPA довелося згодом виправляти недостовірну інформацію, оскільки в інтерв’ю Deutsche Welle Адам зауважив, що він виріс в арабській родині. Це типова ситуація для Хайфи з її змішаним єврейсько-арабським населенням. Портове місто вже багато років слугує взірцем мирного співіснування обох етносів. Та неточна первинна інформація про Адама поширилась швидко. 

Можливо, справа Адама стала радше прикладом жаги мас-медіа до сенсацій, аніж виявом зростання антисемітизму в Німеччині? Адам припускає, що багато інформаційних видань заздалегідь мали в голові готову історію. "В деяких інтерв'ю я казав, що не є юдеєм. Але в більшості випадків мене просто не питали про це. Вони підійшли до цього абсолютно шаблонно - якщо був у кіпі, то я маю бути євреєм. Очевидно, вони хотіли це почути".

Юдей чи ні, але того дня (який він не скоро забуде) Адам зі своєю кіпою став відомим саме як представник цієї релігії. Те, що він був у кіпі, стало вирішальним фактором для нападу - його відшмагали паском серед білого дня, у центрі Берліна, на очах багатьох очевидців - так, наче це було цілком нормально.

Відділ реєстрації інформації з антисемітизму (RIAS, який входить до складу неурядової організації "Союз демократичної культури" - Ред.) повідомляє, що 2017 року в Берліні зафіксували 947 проявів антисемітизму - і їх стає дедалі більше. Адам також впевнений: відколи він три роки тому приїхав в Німеччину, ситуація з нетолерантністю та антисемітизмом погіршилась. Він усе ж сподівається, що його історія змусить людей до переосмислення, щоб подібні прикрі випадки більше ні з ким не траплялися.