Сповідь біженців, які застрягли на грецькому кордоні

У березні минулого року Ідомені - невелике селище неподалік грецько-македонського кордону, яке стало символом надії для тисяч біженців - ще було переповнене людьми. І хоча того ж місяця  вступила в дію угода між ЄС і Туреччиною , яка, зокрема, передбачає повернення нелегальних мігрантів, тисячі людей все ще сподівалися на відкриття кордону.

Нині ж в Ідомені - порожньо. Знак із написом "Надія" і паркан між двома країнами - єдині нагадування про те, що це місце колись було найбільшим у Європі табором для біженців. Його територія нині недоступна. Час від часу іноземні волонтери відвідують цей район, доки не потрапляють до поліцейського відділку на допит. Журналістам необхідний дозвіл від грецької влади, а також супровід військових.

Frontex - Європейське агентство з охорони зовнішніх кордонів - нещодавно розмістило тут своїх співробітників, щоб допомагати грецькій владі запобігати незаконним перетинам кордону в цьому районі. У поточній місії - 40 співробітників. Серед них фахівці для виявлення підроблених документів та офіцери, які патрулюють більшу частину грецько-македонського кордону, а також перевіряють товарні поїзди, які проходять повз. Головне завдання - виявляти тих, хто може спробувати нелегально перетнути кордон.

"Є певний рух убік Північної Європи. Цифри не дуже високі, але в перші два місяці цього року було приблизно дві тисячі осіб", - каже DW речниця Frontex Єва Монкур.

Перетин з GPS

Мухаммед, 24-річний студент з Сирії, чекає свого переміщення до Північної Європи. Друзі звуть його містером Смайлі, бо в нього завжди усмішка на обличчі, незважаючи на його митарства. Він потрапив до Греції зі своїм братом перед закриттям кордонів. Коли вони прибули, кожен взяв документ з номером, який вказує на місце у черзі, щоб перетнути кордон. Його брат потрапив до Македонії наступного дня після закриття кордону, а Мухаммед залишився. Деякий час він був в Ідомені, а потім вирішив перетнути кордон нелегально, щоб знайти свого брата.

"Я перетнув кордон з допомогою друзів та GPS у моєму телефоні. Ми йшли протягом дев'яти годин, перетнули річку недалеко від кордону і, коли потрапили у Македонію, обійшли навколо міста Гевгелія, бо там було дуже багато поліцейських. Як тільки ми знайшли залізничну колію, слідували нею та прийшли до табору біженців", - розповів він DW. Після кількох місяців очікувань Мухаммед і його брат вирішили повернутися до Греції та подати заявку на програму переміщення. Вони підпадають під її дію, адже є сирійцями - іншим пощастило не так.

"Зникли"

Сотні, якщо не тисячі мігрантів з грецьких таборів для біженців "зникли". Дехто вже досяг Європи, дехто подався до Туреччини, решта повернулися до Сирії.
 Позаду сумнозвісний табір для біженців Softex неподалік грецького міста Салоніки. Вантажні потяги регулярно відправляються у напрямку Європи - як правило, до Німеччини. Біженці живуть тут всередині старих, іржавих вагонів й харчуються з сусіднього табору. У них немає грошей, щоб податися в інше місце, а також шансів бути переміщеними чи отримати притулок у Греції, адже більшість з них - з Алжиру, Тунісу та Марокко. Усі вони чекають на слушну нагоду, щоб застрибнути у поїзд і дістатися Північної Європи. Коли тут були кореспонденти DW, грецька влада зупинила близько 20 осіб, які намагалися сісти на один з потягів. "Я буду намагатися, але це дуже небезпечно", - сказав молодий чоловік з Алжиру.

Мистецтво контрабанди

Також є ті, хто може собі дозволити контрабандним шляхом потрапити в Європу. Незважаючи на угоду між ЄС і Туреччиною та контроль за кордонами в Євросоюзі, закриття балканського маршруту допомогло контрабандному бізнесу знову розквітнути.
Занедбаний будинок неподалік від центру міста Салоніки став пунктом збору для бездомних біженців, які не можуть отримати доступ до таборів, а також для тих, хто чекає сигналу від своїх контрабандистів, щоб рухатися далі.

Абдулла, 23-річний афганський біженець, виріс у Пакистані. Його сім'я втекла туди від талібів до його народження. Коли пакистанський уряд ухвалив жорсткішу політику щодо афганців, він повернувся до Афганістану. Два місяці потому він вирішив залишити країну. Після віроломного шляху він дістався Греції.

Спочатку Абдулла намагався потрапити в Італію на човні з порту міста Патри у Західній Греції, але був затриманий та ув'язнений на кілька днів. Коли його звільнили, поліція дала йому документ, який дозволяв залишитися в Греції на місяць, утім не дозволяв відвідувати прикордонні райони, а також Афіни. Нині його єдиний шанс - це подати заявку на притулок у Греції. Однак він все ще хоче спробувати дістатися інших країн ЄС.

"Я відправився до Афін і заплатив контрабандисту 3400 євро, щоб отримати паспорт, але я все ще чекаю, поки контрабандист зателефонує мені, - каже він. - Я чекатиму й буду продовжувати спроби. Це єдиний шанс, який у мене є. Я хочу поїхати до Франції та зустрітися з моїм двоюрідним братом, з яким ми росли разом".

Поки кореспонденти DW спілкувалися з Абдуллою, нова група афганських біженців прибула з Салонік. Вони стверджують, що їх жорстоко побили представники влади на болгарському кордоні та роздягнули до спідньої білизни.

Абдулла шокований і стурбований. Вже минуло п'ятнадцять днів, як він заплатив кілька тисяч євро, щоб отримати фальшивий паспорт, але досі не почув жодних новин від контрабандистів. Дозвіл від поліції, який надавав йому лише місяць, аби легально перебувати у Греції, закінчився напередодні. Тож він боїться, що його знову затримає поліція. "Якщо хто-небудь запитає мене, чи вирушати у цю подорож, я не раджу цього робити. Це дуже небезпечно", - каже він тремтячим голосом.