Закон про референдум
25 червня 2013 р.
Deutsche Welle: Пане Маркерте, як оцінила Венеціанська комісія проект Закону про Всеукраїнський референдум?
Томас Маркерт: Це, мабуть, один з наших найбільш критичних висновків. Оскільки нас дуже стурбувало те, що цей законопроект дає можливість вносити поправки до Конституції шляхом референдуму. Але, як Венеціанська комісія вже наголошувала у 2000 році, згідно з Конституцією України це зробити неможливо, оминувши Верховну Раду, яка повинна схвалювати всі поправки до Конституції конституційною більшістю.
Чому, на Ваш погляд, українська влада так наполегливо намагається прийняти закон, який, як вже не вперше вказувала Венеціанська комісія, є несумісним з нормами європейського права?
Я не хотів би спекулювати з приводу мотивів, якими керується українська влада. Проте, я гадаю, для стабільності країни є надзвичайно небезпечним існування ймовірності, за якої фактично будь-що може бути змінено шляхом референдуму.
Парадоксально, але виходить, що такий інструмент прямої демократії як референдум у цьому випадку має негативне значення…
Річ у тім, що у більшості європейських країн референдуми відбуваються лише з тих життєво важливих питань, на які громадяни мають відповісти "так" або "ні". На них не виносять більш складні альтернативи, наприклад, про те, як поліпшити текст певного документу. Для внесення змін до Конституції необхідно мати широкий консенсус, і правки до Основного закону не повинні вноситися вузькою більшістю без участі опозиції. А референдум у цьому випадку може бути використаний для того, щоб оминути вимоги для досягнення достатнього консенсусу.
Як оцінили експерти Венеціанської комісії пропозиції щодо внесення змін до Конституції в частині судової влади?
Наші рекомендації з цього приводу, які були зроблені на запит голови Конституційної Асамблеї Леоніда Кравчука, надзвичайно важливі. Ми особливо вітаємо те, що було змінено спосіб формування Вищої ради юстиції і скасовано п’ятирічний випробувальний термін для суддів. Проте у цій сфері ще залишилося кілька проблемних моментів. Серед них, наприклад, положення про звільнення суддів на підставі порушення присяги, яке має доволі нечітке формулювання, що робить його вразливим і легким для маніпуляції. Тому ми хотіли б, щоб цей параграф було сформульовано по-новому.
Чи вже надійшов до Венеціанської комісії проект Закону про прокуратуру?
Ми очікуємо отримати його на початку липня. І я сподіваюся, що під час жовтневої сесії Комісії ми зможемо ухвалити висновки з приводу цього законопроекту.
Останнім часом в Україні активно обговорюються проблеми захисту прав сексуальних меншин. З огляду на це актуальними є висновки Венеціанської комісії щодо проекту Закону про заборону так званої "пропаганди гомосексуалізму"…
Так, Парламентська Асамблея Ради Європи попросила нас підготувати висновки з приводу такого типу законопроектів, оскільки вони з’явилися майже одночасно не лише в Україні, а й в Росії, Молдові, інших країнах. Ми розглянули їх у контексті прецедентного права Європейського суду з прав людини. І дійшли висновку, що ці закони порушують Конвенцію з прав людини з кількох причин. Передусім, для визначення злочину, необхідно бути дуже точним, щоб люди чітко усвідомлювали, яка поведінка є злочинною, а яка – ні. Але з тексту дуже важко зрозуміти, що означає "пропаганда" чи "просування гомосексуалізму". Повинна бути можливість для ведення дискусії. Але не кожен аргумент у дискусії можна вважати пропагандою гомосексуальності. Крім того, подібні закони обмежують принцип свободи слова. Оскільки люди повинні мати можливість для обговорення усіх "за" та "проти" гомосексуальності без ризику для себе бути покараними.
Пане Маркерте, нагадайте, будь ласка, чи рекомендації Венеціанської комісії є обов’язковими до виконання?
Ні, це лише рекомендації, і вони не мають зобов'язуючого характеру для країни. Проте, наскільки я знаю, їх серйозно бере до уваги не лише Україна, а й інші держави, такі, як країни-члени ЄС. А це є дуже важливим моментом для України, особливо напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства, на який має бути винесено питання про підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Євросоюзом.