Саміт G7: критики і захисники формату

Сонячний полудень у центрі Берліна. Городяни поспішають у своїх справах і майже не помічають яскраво-помаранчевих наліпок на ліхтарних стовпах, котрі закликають протестувати проти зустрічі Великої сімки і "штурмувати саміт G7".

В альпійському курортному містечку Гарміш-Партенкірхені, 7 та 8 червня, відбудеться щорічна зустріч групи Великої сімки індустріалізованих демократій. Спокій і порядок на цій зустрічі охоронятимуть близько 17 тисяч поліцейських з усієї Німеччини. На саміт у розкішному замку Ельмау зберуться лідери Німеччини, Франції, Італії, Великобританії, Японії, Канади та США. Росію, після анексії українського Криму, було виключено з групи.

На порядку денному: Від Еболи до Південно-Китайського моря

Протягом шести неформальних сесій, включно з обідньою зустріччю, на якій обговорюватимуться питання зовнішньої політики, лідери говоритимуть також про торгівлю, клімат, енергетики та загрозу міжнароднго тероризму. На порядку денному також й серія криз на Близькому Сході, в Україні та в Південно-Китайському морі. Серед інших тем для дискусій - суперечлива угода ЄС та США про Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство, висновки зроблені з боротьби з вірусом Ебола та іншими тропічними захворюваннями. На зустрічі світових лідерів знайдеться час і для обговорення грецької боргової кризи.

Під час прес-брифінгу у четвер, 4 червня, стало зрозуміло, що фінальне комюніке зустрічі навряд чи міститиме відповіді на найбільш нагальні запитання, що стоять перед світом. Один з німецьких урядовців зазначив, що лідери Великої сімки навряд чи візьмуть на себе якісь серйозні зобов’язання саме під час зустрічі. Однак у документі принаймні буде зобов’язання зменшити проблему голоду у світі та створити фонд "Vision Zero Fund", щоб гарантувати надійні канали постачання продукції.

Саме відсутність конкретних відповідей і зобов’язань викликає дедалі більше критики стосовно самого формату Великої сімки як такого, що невиправдано дорого коштує і приносить занадто мало відчутних результатів. Критичні голоси вважають саміти Великої двадцятки чи засідання ООН більш ефективними у вирішенні проблем на кшталт глобального потепління чи торговельної політики, які потребують негайної уваги світової спільноти.

Чимало незадоволення викликає і підвищена секретність зустрічей лідерів G7. Ґреґор Ґізі, котрий очолює опозиційну Ліву партію Німеччини - один з критиків саміту. Його головний закид до членів Великої сімки в тому, що вони "вважають, що мають право ухвалювати рішення за інші країни".

"Важливо зустрічатися"

Однак іноді критики не бачать головного, вважає Елла Кокотсіс. Разом із групою дослідників Торонтського університету, вона проналізувала те, наскільки ретельно лідери Великої сімки виконували свої обіцянки за останні двадцять років. "Ці зустрічі мають значення", - сказала Кокотсіс журналістам, котрі напередодні саміту зібралися на брифінг у приміщенні Німецької ради із зовнішньої політики (DGAP).

За приклад дослідниця навела ситуацію з глобальним потеплінням. У 1979 році, зазначає Кокотсіс, ініціативна група на саміті закликала до зменшення викидів в атмосферу, що стало точкою відліку для світової дискусії щодо того, як подолати небезпечні кліматичні зміни. "Через роки можна бачити вплив ініціативи на національні уряди", - каже дослідниця.

Рівень виконання обіцянок світових лідерів "досить високий", - каже Кокотсіс, додаючи, що її дослідження показало те, що найбільше виконаних зобов’язань належить до політики та галузі безпеки, а найменше - до сфери розвитку й торгівлі. Однак, дослідниця зазначає, що дотримання зобов’язань дуже відрізняється залежно від конкретної країни. Наприклад Росія та Італія в минулому пасли тут задніх.

Віч-на-віч краще

Елла Кокотсіс визнає, що людям далеким від політики важко зрозуміти справжню цінність таких неформальних зустрічей між лідерами держав та урядів. Вказуючи жестом на маленький стіл, за яким вона сидіть, дослідниця підкреслює надзвичайну важливість того, що "лідери сидять за таким от столом і дивляться одне на одного". Неможливо переоцінити ситуацію, коли "лідери дискутують, можуть встати, пройтися і про щось домовитися, чого не сталося б за розмови телефоном чи у Skype", - підсумовує Кокотсіс.

З нею погоджується і Катаріна Ґнат, дослідниця питань глобалізації та торгівлі у DGAP. Вона зазначає, що G7, більше ніж "саміт та обіцянки. Це мережа". Експертка вказує і на численні зустрічі на міністерських рівнях, котрі тривають протягом року після закінчення саміту. "Це те позитивне доповнення, на котре варто зважати, коли Ви оцінюєте саміт", - зазначає Ґнат.

Та не всі погоджуються з такими оцінками. У четвер, 4 червня, у Мюнхені відбувся протест проти зустрічі лідерів Великої сімки, кілька тисяч демонстрантів вийшли на вулиці. Протягом вихідних, принаймні за оцінками організаторів протестів, 10 тисяч демонстрантів можуть завітати до тихого містечка Гарміш-Патенкірхен, щоб у повній відповідності до помаранчевих наліпок на ліхтарних стовпах Берліна - "штурмувати саміт".