Саксонія-Ангальт: «Відісплюся на пенсії!»

Звичайно, Карлгайнц Кізлінг знає вислів «Саксонія-Ангальт прокидається вдосвіта». Він перетворився майже на офіційне гасло його федеральної землі після того, як соціологічні опитування виявили, що саме мешканці Саксонії-Ангальт прокидаються найпершими в Німеччині. «Сьогодні це насправді так», - каже Кізлінг. «Мій будильник дзвонить о четвертій ранку, адже ранкова зміна починається рівно о шостій».

«Ранні пташки» Саксонії-Ангальт

Карлгайнц Кізлінг працює на хімічному підприємстві. Він контролює процес виробництва 120 тонн епоксидної смоли щодня на заводі «Лойна-Гарце» поблизу міста Галле-Заале. Епоксидна смола? «Це речовина, яка використовується, наприклад, при виробництві бетону», - пояснює Кізлінг. «На будівництві це важливо. Але наші смоли використовуються також при склеюванні роторів вітряних електрогенераторів та у виробництві шестерень з композитних матеріалів в автомобілебудівній промисловості. Адже це свого роду клей для промисловості».

У блакитному спецодязі та жовтому шоломі Кізлінг обходить виробничий комплекс і контролює його роботу. Чотири поверхи площею зі спортивний зал ущерть забиті складним плетивом сріблястих сталевих труб, великих чанів та строкатих кабелів. Тут чутно лише шипіння вентилів та шурхіт рідини в трубах. Окрім Кізлінга в цьому комплексі не побачиш жодної людини.

Реструктуризація повним ходом

«Раніше нас тут працювало 40 осіб», - розповідає Кізлінг та поправляє свого жовтого шолома. «Та сьогодні тут все автоматизовано, тож потрібно менше персоналу». Раніше - це 70-ті роки, коли Кізлінг щойно починав свою кар‘єру в державній промисловості НДР. Чоловік показує на величезні вільні виробничі площі довкола. «Тут був забудований кожний метр й з кожної труби валував дим. А потім прийшла спеціальна техніка й все знесла. За один день десятки моїх колег залишилися без роботи».

Багато хто подався на Захід

Після розвалу НДР більшість підприємств нездатна була працювати в умовах вільної ринкової економіки. «Було важко споглядати, як наш завод переходив від однієї фірми до іншої», - розповідає Кізлінг. Він сам також втратив роботу. «Багато хто подався на Захід, але я не захотів. Зрештою, я збудував тут будинок, облаштував город і садок, я тут виріс.»

Шукати щастя на Заході?

Через рік Кіплінг все ж таки знайшов роботу. Але багатьом його колегам не пощастило. «Зараз справи знову пішли вгору», - запевняє Кізлінг. «Чимало виробничих площ віддано в оренду, а в Саксонії-Ангальт отаборилися чимало фірм, що виробляють сонячні та біогенератори». Після 12 годин його сьогоднішня зміна закінчується. Швиденько додому та в ліжко? Ні, у нього інші плани. Кізлінг має їхати до народного університету в Наумбурзі на курси англійської. «У тому університі я був ще хлоп‘ям, ходив до якогось гуртка. А відсипатися буду на пенсії».