Рік після «великого розширення» ЄС. Перші підсумки
2 травня 2005 р.
Тенденції економічного розвитку в нових країнах-членах, як стверджують експерти, виглядають доволі оптимістично. Народні господарства там міцнішають, надходять інвестиції, а також дотації з Брюсселя. Молодь використовує відкриті кордони для можливості здобувати освіту в європейських універститетах. Політики зі Східної та Центральної Європи отримують високі посади в брюссельських та страсбурзьких кабінетах, мають такеж право впливати на ухвалення рішень в ЄС, як і їхні західні колеги. Колишній прем»єр-міністр Чехії, а нині комісар ЄС Владімір Шпідла, підбиваючи підсумок перебування своєї країни в Євросоюзі, підкреслив:
«Моєму оптимізмові не може не сприяти те, що громадяни Чеської Республіки щоразу активніше виступають за поглиблення європейської інтеграції. Вони бажають створення спільної закордонної політики та політики безпеки. Тож я думаю, що настрої людей відрізняються від заяв представників деяких партій».
Таким чином Шпідла натякнув на євроскептичні висловлювання президента Чехії Вацлава Клауса. Він прославився тим, що став єдиним главою держави-члена Євросоюзу, котрий категорично відкидає прийняття Європейської конституції. У той же час опитування громадської думки в країні засвідчують, що 70 відсотків населення загалом задоволені приналежність Чехії до ЄС.
У мешканців сусідньої Словаччини, настрій не такий піднесений. Вступ до Євросоюзу в них супроводжувався сильними соціальними потрясіннями. Зросла плата за житло й комунальні послуги, підскочили ціни на продукти, скоротилися державні виплати на дитину. Водночас оптимізму додає той фактор, що щоразу більше західних фірм бажають розпочати свій бізнес у Словаччині. Як зазначив посол Австрії у Братиславі Мартін Больдорф, причина цього у сприятливом інвестиційному клімати в країні:
«Рамкові умови в Словаччині є досить позитивними. Тут є і сприятливий економічний клімат і висококваліфіковані кадри».
На думку експертів, найкраще зуміла вписатися у велику європейську родину Словенія. Однією з перших, вже 2007 року, вона має всі шанси вступити до Шенгенської митної спілки та до зони функціонування єдиної європейської валюти євро. Маленька балканська країна мусить витратити понад 400 мільйонів євро на облаштування своїх кордонів, які за 20 місяців стануть зовнішніми кордонами Євросоюзу. А щоб досягти критеріїв «Пакту стабільності», який діє для країн єврозони, Любляна повинна реалізувати досить суворий план скорочення соціальних витрат і приватизації багатьох підприємств, які ще перебували в державній власності.
Тим часом у Західній Європі продовжують існувати настрої занепокоєння, що, мовляв, громадяни нових країн-членів ЄС як дешева робоча сила створять додаткові проблеми на ринку праці. Така налаштованість у країнах, що вже давно входять до елітарного європейського клубу, сприяє поширенню євроскептичних настроїв. Так наприклад у Франції справа доходить до того, що референдум щодо ухвалення Конституції ЄС, призначений на 21 травня може зазнати фіаско. Це засвідчують останні соціологічні дослідження.
Водночас, на відміну від континентальних країн, Великобританія не бажає закривати свій ринок праці для громадян Східної Європи. Про шукачів кращої роботи на «туманному альбіоні» розповідає Ян Мокшицький – президент Спілки поляків у Великоббританії:
«Перш за все – це висококваліфіковані банкіри, лікарі, фахівці з галузі високих технологій. Часто їх вербують на роботу ще у самій Польщі, зманюючи вигідним контрактом та наданням постійного житла. Друга категорія – це кваліфіковані робітники з добрим знанням англійської мови: слюсарі, електрики, ремонтники. І третя – це проблемна група: польські мігранти, котрі не знають жодного слова англійською, мають обмаль грошей і дивляться на Англію, як на Ельдорадо, де гроші ростуть на деревах».
Вони будуть згодом гірко розчаровані. Заплативши дорогу ціну за те, аби потрапити до Великобританії, вони уреш-решт опиняються на вулиці без засобів до існування. У той же час у самій Польщі можна нині знайти заняття для кваліфікованого працівника. Останніми роками там фіксується стійке економічне зростання, що сприяє налагодженню ситуації і в соціальній сфері. Не даремно 60 % поляків висловлюють задоволення фактом присутності їхньої країни в ЄС.
Любомир Петренко