Екс-глава МЗС Румунії про суперечку через закон про освіту

DW: Ви є ініціатором більшості поправок до проекту критичної резолюції ПАРЄ щодо мовної статті нового закону про освіту в Україні. Завдяки цим поправкам, більшість із яких зрештою підтримали, текст став жорсткішим та категоричнішим. Ви задоволені?

Тітус Корлацен: Тут ідеться не про задоволення, а про необхідність надіслати дуже чіткий політичний сигнал Україні, що національні меншини, зокрема й румунська, яка налічує близько 500 тисяч осіб (в Україні за даними перепису населення 2001 року проживало близько 150 тисяч румун і 250 тисяч молдаван - Ред.), не повинні ставати заручниками українсько-російського конфлікту. В інтересах українського суспільства, його стабільності та демократії забезпечити інклюзивний підхід. Тобто забезпечити право на навчання рідною мовою національним меншинам, шануючи при цьому статус державної мови, української.

Але вдаватися для цього до протилежних крайнощів, розчиняти національні меншини та закривати школи - це неприпустимо. Ми вимагаємо лише того, аби Україна виконувала свої зобов'язання не лише у рамках Ради Європи, Рамкової конвенції захисту національних меншин (її Україна ратифікувала ще у грудні 1997-го- - Ред.), але й двосторонніх угод із країнами на кшталт Румунії чи Угорщини. Те, що вони роблять - не суто націоналізм, але й спричинено війною з Росією, що ми цілком можемо зрозуміти. Але це не пояснює необхідності суттєво урізати право представників нацменшин на освіту рідною мовою.

Чому Ви вважаєте, що ухвалення цього закону пов'язане з українсько-російським конфліктом? Що вказує на це?

Ми бачимо політичні ознаки. Через різні канали ми знаємо, що в корені цього стояло прагнення обмежити вплив, за їхнім тлумаченням, російської ідентичності в Україні і таке інше. Але вони не зрозуміли дуже простої і дуже важливої для демократії цінності - потрібно бути інклюзивним, потрібно зробити так, аби інші почувалися комфортно у суспільстві та забезпечити стабільність суспільства. А якщо створювати за допомогою подібного закону привід для сепаратистських рухів, лише програєш.

Чи маєте Ви відчуття того, що представники румунської меншини в Україні підтримують Вашу позицію?

Звісно. Наскільки ми знаємо, представники громади етнічних румунів буквально днями спрямували дуже потужне і емоційне звернення до генсека Ради Європи та президента Венеціанської комісії, у якому просять про перегляд цього закону та підтримку прагнення зберегти їхню ідентичність шляхом навчання рідною мовою. Так само і в Бухаресті ми отримали сигнали серйозного занепокоєння.

Під час дебатів у ПАРЄ Ви виступили за те, щоб прибрати з резолюції заклик до тих країн, які зараз обурюються через український освітній закон, бути готовими забезпечити для української меншини в своїх країнах такий самий захист, якого вони вимагають для своїх меншин в Україні. Чому?

Адже ця резолюція стосується України, українського закону про освіту, а не інших європейських держав. Якщо згадувати якісь інші країни, наприклад, Францію, чия модель (системи освіти. - Ред.) є дуже національною, то це кардинально інша історія.

Але ж ідеться саме про інші держави, які є сусідами України…

Секундочку. Якщо ми опинимося в ситуації, що нам потрібно буде чітко виконати якусь рекомендацію, зробити те ж саме, (що повинна буде зробити Україна. - Ред.), то я маю розчарувати наших українських друзів. Адже в Румунії національним меншинам на їхній запит гарантується право на монолінгвальне навчання, тобто викладання всіх дисциплін, за винятком румунської мови, на різних етапах шкільної освіти, але також і на рівні університетів, їхньою рідною мовою. Тож наслідок буде: якщо нас поставлять у жорсткі рамки щодо імплементації цієї вимоги, виходить, ми повинні будемо знизити рівень захисту національних меншин, дати українській меншині менше, ніж є зараз. Це було б безглуздо. Тож це парадокс - цей параграф резолюції програшний для України.

Під час дебатів у ПАРЄ Ви наводили приклад ліцею імені Тараса Шевченка в прикордонному з українським Закарпаттям місті Сігету-Мармацієй, де навчання ведеться українською. Є й інші школи? Скільки їх?

Так, звісно. Я не пам'ятаю цифри, але тут ідеться про принцип, який регулює це питання в сфері освіти. За запитом української меншини вони вивчають, наскільки мені відомо з даних румунського міносвіти, 90 відсотків предметів українською, і лише решту 10 відсотків, тобто румунську мову, румунською. Тобто це чітка модель, яка працює, якщо забезпечити якісне викладання державної мови. При цьому є ще й двомовні школи, де лише певна частина предметів викладається українською. Тобто це гнучка модель, орієнтована на запит та потреби представників нацменшин. Це те, чого не зрозуміли наші українські колеги і намагаються зараз нав'язати нацменшинам вивчення державної мови, а не допомогти їм у цьому.

Але прибічники нового закону в Україні кажуть, що така модель там не працює, що учні шкіл нацменшин зрештою майже взагалі не володіють українською.

Вони просто мають дотримуватися європейських стандартів та будувати дуже функціональну систему освіти. Якщо вони не можуть забезпечити вивчення державної мови якісними навчальними планами та кваліфікованими вчителями, це їхня проблема. Система працює у Румунії. І якщо вона працює в одній країні, я думаю, що вона може працювати і в інших країнах.

Довідка DW: Тітус Корлацен - депутат румунського парламенту від Соціал-демократичної партії  та член делегації Румунії в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). У 2012-2014 роках Корлацен очолював спочатку міністерство юстиції, а потім - МЗС країни в уряді Віктора Понти. Перед цим він довгий час опікувався в МЗС Румунії справами румунської діаспори.