Росія проти України в ЄСПЛ: чого добивається Москва?

22 липня Росія вперше за час свого членства у Раді Європи (РЄ) подала до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) міждержавну скаргу. У Генпрокуратурі РФ заявили, що скарга стосується 10 груп порушень. Росія, зокрема, звинуватила українську владу у загибелі мирного населення на Майдані Незалежності та у Будинку профспілок в Одесі у 2014 році, під час проведення Антитерористичної операції на сході країни, у переслідуванні інакомислячих журналістів і політиків та водній блокаді Криму.

У позові Києву також закидається  дискримінація російськомовного населення та причетність до загибелі людей внаслідок обстрілів Збройними силами України суміжної території РФ. Окремо російська сторона закликала суд покласти на Україну відповідальність за збитий у небі над Донбасом малайзійський Boeing MH17. 

Окрім цього, Росія просила ЄСПЛ  вжити щодо України забезпечувальних заходів відповідно до правила 39 регламенту суду, яке застосовується у випадках існування загрози для  основних прав і свобод людини. На думку російської сторони, приводами для цього є блокування Україною водопостачання Криму та обмеження державою мовних прав нацменшин.

Скаргу оцінили, хоча ще не оприлюднили

У ЄСПЛ отримання позову Росії проти України підтвердили, але у застосуванні забезпечувальних заходів відмовили. Очевидно, не виявивши існування серйозного ризику для основних прав людини в обох випадках, про які йшлося у скарзі РФ.

Російське зовнішньополітичне відомство заявило, що очікує "неупередженого і неполітизованого ставлення ЄСПЛ до російської скарги" і відзначили, що позов проти України підкріплений серйозними доказами, які були накопичені протягом останніх років. 

В Офісі президента України російську скаргу назвали "еталоном політичного цинізму". На думку радника керівника ОПУ Михайла Подоляка, позов РФ немає жодної юридичної перспективи та практичного сенсу, окрім суто пропагандистського.

Читайте також: ЄСПЛ відмовився від забезпечувальних заходів за скаргою РФ щодо України

Опитані DW експерти-юристи поки що обережно оцінюють перспективи цього резонансного позову та не хочуть спекулювати щодо ймовірного рішення суду у цій справі. Адже поки що про її суть відомо лише з новини на сайті Генпрокуратури РФ та десятисторінкового додатку до пресрелізу.

"Серйозні висновки про те, на що і як скаржиться Росія проти України, можна буде зробити лише тоді, коли ЄСПЛ комунікує скаргу українській стороні та поставить свої запитання", - пояснив у коментарі DW професор Ліверпульського університету в Англії Костянтин Дегтярьов, який спеціалізується на законодавстві у сфері прав людини. Експерт звертає увагу на те, що додаток до пресрелізу Генпрокуратури РФ "містить велику кількість пропагандистських штампів". "Я сподіваюся, що цей документ створювався окремо, спеціально для російської аудиторії, а не складається з цитат скарги", - каже Дегятрьов.

Він відзначає, що це, "напевне, найширша міждержавна скарга, яка коли-небудь надходила до суду", бо у ній "фактично йдеться про все: і про інцидент в Одесі, і про Донецьк та Луганськ, і про малайзійський Boeing, і про багато іншого". "Якщо скарги від України на ці події надходили у суд поступово, то російська влада вирішила ударити залпом. Хоче не дуже зрозуміло, що суд має робити з цим потоком свідомості", - констатує Дегтярьов.

Росія порушила часові вимоги подачі позову

Серед очевидних юридичних слабких місць російської скарги, через які частина її може бути визнана неприйнятною, є часові обмеження для подання таких позовів. "Річ у тім, що Європейська конвенція з прав людини (ЄКПЛ) має правило, згідно з яким позови можуть стосуватися лише тих подій, які відбулися протягом останніх шести місяців», - пояснила DW докторантка Рурського університету міста Бохум, експертка з питань міждержавних справ у ЄСПЛ Ізабелла Різін (Isabella Risin). При цьому вона наголошує, що "суд, безсумнівно, розглядатиме цю справу дуже уважно", оскільки кожна держава-член РЄ "має право використати механізм" ЄСПЛ.

На думку Різін, російський позов виглядає як процедурна відповідь на скарги України у ЄСПЛ проти Росії. Така ситуація виникає лише вдруге в історії існування ЄКПЛ. Вперше подібний випадок трапився минулого року і стосувався конфлікту довкола Нагірного Карабаху, коли Вірменія та Азербайджан з перервою в один місяць подали до ЄСПЛ скарги, звинувачуючи одне одного у розв'язанні війни в Нагірному Карабасі. "Проте відмінність у випадку з Росією полягає у тому, що її скарга була подана надто пізно, якщо врахувати, що перший позов України проти РФ датується 2014 роком", - каже експертка.

Позов як елемент інформаційної стратегії РФ

Росія порушила часові рамки подачі скарги до ЄСПЛ, бо найменше переймалася правильним юридичним оформленням позову, вважає старший аналітик української групи Geostrategy Володимир Денисюк.  "Цей зустрічний позов до ЄСПЛ є елементом гібридної інформаційної стратегії Кремля з дискредитації ініціативи Кримської платформи, відлякуванням партнерів України від участі в установчому саміті цього формату, який має пройти у Києві 23 серпня", - заявив експерт у коментарі DW. 

Читайте також: Україна подала ще один позов проти Росії в ЄСПЛ

Він нагадав, що Москва вже погрожувала країнам, які розглядали можливість участі у саміті Кримської платформи. "І позов РФ до ЄСПЛ, за задумом російської сторони, має, серед іншого, послати усім сигнал про те, що саме Україна несе відповідальність за порушення прав людини в Криму і за "водний геноцид" кримчан, які у 2014 році під час незаконного "референдуму" нібито висловилися за так зване входження Криму до складу Росії", - пояснює Денисюк.

Спроба оцінити відповідальність України

Проте, якщо спробувати теоретично оцінити перспективи російського позову, то не можна виключати ймовірності того, що ЄСПЛ визнає Україну винною за окремими пунктами. Сам факт подачі міждержавної скарги РФ, за словами Різін, можна вважати "спробою визначити роль України у подіях, про які йдеться, і до певної міри розглядати як зустрічний позов Росії".

На технічному рівні принцип дії статті 33 ЄКПЛ, яка дає країні право подавати міждержавні позови, не дозволяє суду у справах, ініційованих Києвом, винести рішення проти самої України, навіть якби у ході розгляду справи виявилося б, що, наприклад, Україна контролювала зброю, з якою було збито МН17. "А під час розгляду нового позову РФ існує ймовірність, що Україна буде визнана відповідальною за деякі події", - пояснила експертка.

"Росія виграє у будь-якому випадку"

Після ухвалення на референдумі 2020 року поправок до Конституції РФ, одна з яких встановлює пріоритет Конституції над міжнародними угодами, російська влада отримала підставу посилатися на це при виконанні рішень ЄСПЛ. "Проте, подавши міждержавну скаргу до ЄСПЛ, Росія показала, що визнає легітимність цього органу, і коли суд назве всі речі своїми іменами, вона вже не зможе це просто проігнорувати", - вважає Костянтин Дегтярьов.

Він також відзначає як цікавий нюанс те, що у додатку до пресрелізу Генпрокуратури РФ "російська влада посилається на "Міжнародну амністію", Венеціанську комісію, Парламентську асамблею Ради Європи  та інші органи, думку яких вона звично ігнорує у тих випадках, коли їхні рекомендації стосуються самої Росії".

Аналітик Володимир Денисюк вважає позов Росії проти України "інформаційною бомбою, вибух якої принесе вигоду Кремлю за будь-якого фіналу цієї справи у суді". "Якщо ЄСПЛ не задовольнить більшість пунктів скарги, Москва матиме аргументи, щоб розповісти російській аудиторії про упередженість міжнародного суду. Якщо припустити, що якийсь пункт буде хоча б частково задоволений, це дасть Росії можливість гучно заявляти, що Україна веде неадекватну політику у сфері захисту прав людини", - підсумував Денисюк.

Як повідомляється на сайті ЄСПЛ, більшість скарг, які надходять до суду, подаються від імені окремих громадян, компаній чи неурядових організацій. Починаючи з 1953 року, відколи ЄКПЛ набула чинності, суд розглянув понад 20 міждержавних скарг. Від червня 2014 року Київ подав до ЄСПЛ дев'ять міждержавних скарг проти Росії.