"В інтересах Заходу - зупинити амбіції Путіна якомога раніше"

Ситуацію в Росії після анексії Криму коментує DW провідний науковий співробітник Інституту системного аналізу Російської академії наук (РАН) Андрій Піонтковський. Головним викликом, на думку науковця, є озвучена Володимиром Путіним у березні цього року концепція вищості "русского мира", що загрожує, як вважає експерт, переглядом кордонів європейських країн.

DW: Які зміни відбулися в Росії за останні кілька місяців у зв’язку з подіями в Україні?

Андрій Піонтковський: Змінилася не тільки політична ситуація, а й стан всього російського суспільства. Відліком нової епохи, так званого "русского мира" я вважаю березневу промову Путіна у Кремлі з приводу прийняття до складу РФ нових суб’єктів федерації - Криму та Севастополя. Коли він говорив про вищість унікального генетичного коду російського народу і наддуховності росіян. Я не єдиний, хто помітив, що в Росії здійснюється такий же жорсткий інформаційний вплив на людей, як це було в часи нацизму в Німеччині, у поєднанні з потужним технічним інструментом - телебаченням. На тлі цієї пропаганди відбуваються розколи серед друзів та знайомих, захоплених великою місією, яку росіяни нібито здійснюють в Україні.

Ця ідеологія звертається до найбільш ницих базових інстинктів людини - "ти - росіянин, ти - кращий за всіх". Концепція вищості "русского мира" стала фактичною заявою на право приєднати будь-які території, де знаходиться хоч якась частка російськомовного населення. Це головне з того, що відбулося з Росією за останній час.

Як Ви оцінюєте перспективу змін в україно-російських відносинах після переговорів в Мінську 26 серпня?

Мені здається дивною розмова про економіку, газ, угоду з ЄС і тільки третім пунктом - про ситуацію на Донбасі, у той час, як російський спецназ і регулярна армія воюють проти України. Європа явно хоче вирішувати, перш за все, економічні питання і закриває очі на нахабну агресію російського керівництва. Путін фактично шантажує Євросоюз тим, що може перейти до відкритої війни. Адже поки що він заявляє, що росіяни там не воюють. Однак треба розуміти, що економіка для Путіна є вторинною. Зараз центральне завдання для нього - не допустити розвитку України за європейською моделлю. Це не має стати прикладом для російського суспільства, яке могло би повторити українську антикримінальну революцію і повалити російську клептократію.

Путінська операція "Новоросія" очевидно провалилася, оскільки не знайшла масової підтримки у цьому регіоні. Однак зараз Путін наполягає на переговорах із так званими "повстанцями", які здійснюють ту ж операцію, що і в Криму. По суті, він домагається запровадження зовнішнього управління в Україні і готовий на багато жертв для російської економіки та суспільства.

Як реагує на розвиток ситуації російська еліта? Адже вони не можуть не бачити економічних проблем у зв’язку із санкціями Заходу.

Звісно, багато навіть в найближчому оточенні Путіна незадоволені втратами, від яких вони потерпають через санкції. Це і різке падіння капіталізації їхніх активів, і злам стилю життя, який передбачає наявність власності та нерухомості за кордоном, навчання дітей та перебування там дружин і коханок. По всьому цьому наноситься удар.

У Москві існує так звана "партія миру", відношення якої до Путіна надзвичайно лояльне, вірнопідданське. Точка зору незадоволеної еліти була відображена у статті Сергія Караганова "Уникнути Афганістану-2". Там йдеться про наступне: "Дорогий Володимире Володимировичу, ви отримали блискучу перемогу, отримали Крим, тож не дозвольмо реалізуватися підступному американському планові втягнути нас у війну з Україною, яка стане для Росії другим Афганістаном. Ми зможемо підкорити українців і без прямого воєнного вторгнення економічними засобами".

Це і є реакція російських еліт, характерний стан яких - бунт на колінах. Негативні наслідки війни з Україною вони бачать тільки для себе особисто і тому хочуть застерегти Путіна від подальших кроків.

Часто доводиться чути, що Путін хоче компенсувати росіянам роки принижень від Заходу, які вони нібито пережили після розпаду СРСР.

Теорія, що нас ображали, 24 години на добу ллється з телевізійних екранів. На мою думку, Захід поставився до Росії найдоброзичливішим чином. Країна зберегла місце СРСР у Раді безпеки ООН і була прийнята до G7. В якості причини образ найчастіше наводиться розширення НАТО на схід. Однак це не розширення НАТО, а втеча країн Східної Європи. Вони завжди вважали себе належними до Заходу, і були насильно відірваними від нього СРСР.

Росіяни, бачите, були ображеними через те, що народи Польщі та Угорщини самі вирішили обирати свою долю, не питаючи дозволу Кремля. А тепер Росія ображається на таке ж прагнення до самостійності Грузії та України. Так що потрібно радше звинувачувати російську еліту в її непоборній імперській писі, аніж Захід у завдаванні образ Росії.

Адже навіть після анексії Криму і того, що виробляє Москва на Сході України, багато західних політиків намагаються не дратувати Кремль і хочуть зрозуміти дії Путіна. При цьому треба усвідомлювати, якщо дати йому здійснити те, що він сьогодні хоче зробити в Україні, завтра він проведе референдум у Нарві і приєднає третину Естонії. По-моєму, в інтересах Заходу - зупинити путінські амбіції якомога раніше.