Незвичайний мандрівник

Мандрівник-аматор Ґійом Комбо більше трьох років прожив на вулиці. Добровільно. Спав у закинутих будівлях, в печерах чи під відкритим небом десь у африканських чагарниках. Все, чого потребував 33-річний француз для ночівлі, це туристський килимок, спальний мішок та невеличка затишна місцина.

Ця пригода розпочалася 9 лютого 2009 року в Кейптауні. Протягом трьох років Ґійом Комбо, за власними словами, «йшов пішки, спостерігав, їв, пив та сміявся з великою кількістю людей радикально відмінних культур». На трьох континентах,   шлях крізь які має сягнути у підсумку 20 тисяч кілометрів.

Для чого йти тисячі кілометрів, якщо можна долетіти

Молодий француз спробував у своєму житті багато різних професій – він був солдатом Іноземного легіону,  ченцем у монастирі, рятувальником під час цунамі в Південно-Східній Азії. Зрештою пройшов курси психологів та наважився «розпочати масштабне соціологічно-психологічне дослідження під відкритим небом», як називає він свою подорож з Африки.

Мету своєї пішої ходи з самого півдня африканського континенту до Західної Європи Комбо намагався сформулювати у своєму блозі «20 000 кілометрів»: «Я дуже хотів дізнатися більше про себе самого, про людину та її суспільство». Піший похід Кейптаун-Париж був для цього чудовою нагодою, каже він.

Невибагливий кочівник і його супутниця

Комбо обходився у дорозі лише найнеобхіднішим, 9 тисяч доларів взятих із собою приватних заощаджень вистачало для купівлі їжі, напоїв та інших припасів. За словами мандрівника, у країнах Африки йому вистачало і 1,5 євро на день, тоді як у Європі добовий провіант коштував у середньому 5 євро. Але в цьому був сенс понад трирічного експерименту. «Якщо ти йдеш з таким маленьким бюджетом, то вже задоволення основних потреб стає пригодою. Тоді й суспільство, і людей ти починаєш бачити в новому світлі»,- ділиться враженнями француз.

Перехожі могли вважати Ґійома звичайним волоцюгою, адже він ночував не лише в оселях у випадкових знайомих, але й у лісі, під мостами, на залізничних станціях. «Я вважаю свій стиль життя вишуканим. Іноді я хворію, однак почуваюся щасливим,- каже худорлявий француз із гладенько виголеною головою. – Але я краще помер би, ніж відмовився б від радикально інтенсивного життя».

Від Південної Африки до Єрусалима Комбо супроводжувала француженка Енора Неделек. Не скрізь подорож двох європейських відчайдухів була легкою прогулянкою, подекуди чатувала й смертельна небезпека. Якщо у ПАР та Мозамбіку їх «радо вітали», то у Танзанії, наприклад, у них стріляли. На щастя, Комбо та Неделек обійшлися переляком.

Нова соціальна модель

Щодня чоловік та жінка проходили від 35 до 50 кілометрів. «Бувало й по 80, коли люди траплялися рідко, - розповідає Ґійом. – Увесь час я мав зустрічатися з людьми, обмінюватись з ними думками та жити їхнім життям. Йдучи пішки, я ставав для них невидимим або доступнішим. Вони легше йшли на контакт».

Спостерігаючи за повсякденним життям, пише француз, він
помітив, наскільки сильно відрізняються у своєму спілкуванні різні народи. Ґійом Комбо зрозумів, що різні культури мають різні соціальні цінності, вони "надають більше чи менше значення повазі, толерантності та глобальній цінності життя…" Набутий досвід втілився у суперідею. Комбо виступає за "створення нової соціальної моделі, базованої на самоосвіті та особистому розвитку". Вихована у такий спосіб нова соціальна відповідальність стала б цементом для сучасних суспільств, зазначає дослідник.