Протистояння тероризму

Щоразу після гучних терактів дискусії щодо ефективнішої боротьби з тероризмом спалахують з новою силою. Так було після терактів 11 вересня 2001-го у Нью-Йорку, 2004-го у Мадриді, 2005-го в Лондоні, після нападу торік на єврейський музей у Брюсселі. Нещодавні теракти у Франції не стали винятком. Однією з головних пропозицій є рутинний збір, аналіз та збереження персональних даних телекомунікаційного зв'язку, банківських даних та даних авіапасажирів. США, наприклад, вже отримують дані європейських пасажирів трансатлантичних рейсів: їхні імена, адреси та дані кредитних карток.

Більшість міністрів внутрішніх справ країн ЄС не проти поширити таку практику й на внутрішньоєвропейські рейси. Досі ці пропозиції, однак, блокував Європарламент, мотивуючи це міркуваннями про право на захист приватних даних громадян. Міністр внутрішніх справ ФРН Томас де Мезьєр вважає, що після терактів у Франції ці аргументи більше не працюють. Після недільної зустрічі в Парижі він висловився за законодавче врегулювання збору даних авіапасажирів.

Теракти попри спостереження

Критики посилення заходів контртерористичного моніторингу, зі свого боку, звертають увагу на те, що французькі відомства мали в розпорядженні достатньо інформації про зловмисників, але так і не змогли запобігти вчиненню терактів. Критика лунає, зокрема, від лібералів та Зелених у Європарламенті: мовляв, влада країн ЄС зараз використовує теракти в Парижі, щоби просунути закони, які у спокійні дні не мали б жодних шансів на затвердження.

Приміром, німецький євродепутат від Зелених і експерт з питань захисту приватних даних Ян-Філіпп Альбрехт ставить під сумнів те, що безпричинне масове спостереження може допомогти у запобіганні терактів. За краще Альбрехт вважає посилення координації між правоохоронцями та органами юстиції в країнах ЄС.

Умовний рефлекс

Аналогічні думки можна почути у Європарламенті і від лібералів. Голова їхньої фракції Гі Вергофстадт назвав заклики до розширення практики збору персональних даних громадян "умовним рефлексом" країн-членів ЄС. Як і Альбрехт, Вергофстадт теж як альтернативу пропонує кращий обмін інформацією на міжвідомчому рівні. "Ми маємо краще захистити від терористів нашу свободу, яку вони хочуть знищити, але ми мусимо і захистити свободу від внутрішньої ерозії", - сказав він.

Але в Європарламенті можна почути й протилежні думки. Так євродепутатка від німецьких християнських демократів Моніка Гольмаєр в ефірі радіо WDR вказала на труднощі із відстеженням маршрутів пересування терористів та тяжких злочинців у Європі. Законодавчі прогалини, якими вони можуть зловживати, слід усунути, вважає вона. "Ми повинні надати правоохоронним органам легальні можливості для запобігання тяжким злочинам або ж подальшого розслідування", - пояснює Гольмаєр.

Повернення прикордонного контролю?

Особливу небезпеку становлять ті, хто повертається до Європи з кризових регіонів у Сирії та Іраку. За оцінками Європолу, близько трьох тисяч осіб з паспортами ЄС доєдналися до бойових дій на боці "Ісламської держави". Особливе занепокоєння викликає те, що після повернення вони можуть вчинити теракти на європейському континенті, хоча й перебувають "під ковпаком" спецслужб. Поліція та прикордонники сьогодні мають доступ до загальноєвропейської інформаційної системи Шенгену з тим, щоби виявити у масі потенційних ісламістів та запобігти їхньому виїзду чи поверненню з Сирії та Іраку. Міністри внутрішніх справ хочуть у майбутньому посилити цей обмін даними, а також і співпрацю з транзитними країнами, передусім з Туреччиною.

Міністр внутрішніх справ Іспанії Хорхе Фернандез Діаз виступає ще й за часткове відновлення прикордонного контролю у межах шенгенської зони. В інтерв'ю газеті El País він звернув увагу на те, що сотні ісламістів можуть вільно пересуватися країнами шенгенської зони. Діаз вважає, що деякі пункти шенгенських угод мають бути переглянуті, але з урахуванням того, щоб це не порушувало права на вільне пересування громадян в межах ЄС.